У зв’язку з маловоддям на окремих річках України Державне агентство водних ресурсів України встановило тимчасові обмеження для водокористувачів. Рішення ухвалене на підставі інформації Українського гідрометеорологічного центру про критичне маловоддя та найвищі рівні небезпеки для багатьох басейнів річок (зокрема Дністра, Південного і Західного Бугу, Пруту, Тиси та Прип’яті). Чому висихають річки і криниці та що робити громадам?
Світове маловоддя перестало бути поодиноким явищем і перетворилося на системну кризу. Кадри обмілілих русел Рейну, Дунаю чи Ельби в Європі більше не сприймаються як аномалія, а для України скорочення водного стоку басейнів Дніпра, Дністра та Південного Бугу переходить у розряд щоденних ризиків. Зникнення води в колодязях у сільській місцевості – це кінцева ланка ланцюга, який починається з глобальних зміщень клімату та системних помилок у водокористуванні.
Маловоддя – це екстремальне гідрологічне явище, за якого водність річок падає значно нижче норми (критичним вважається показник менше 20% від середніх багаторічних значень). На відміну від звичайної сезонної літньої межені, маловоддя загрожує дефіцитом прісної води, погіршенням її якості та пересиханням малих водойм.
Обмеження під час маловоддя передбачають зменшення лімітів забору води для великих промислових суб’єктів господарювання, фермерських підприємств і навіть місцевих водоканалів.
Міжвідомчі комісії при БУВР змінюють графіки скидів води на гідровузлах (наприклад, на Дністровському комплексному гідровузлі), щоб збалансувати санітарні екологічні потреби річки нижче за течією та зберегти запаси у водосховищах
Ці заходи спрямовані на раціональне використання водних ресурсів у критичний період та забезпечення водної безпеки України. Обмеження не поширюються на забір води для питних потреб.
Що насправді відбувається
«Маловоддя, яке ми спостерігаємо цього року, має в першу чергу природні причини, пов’язані з аномально сухим літом і весною, гідрологічною і гідрометеорологічною посухою, відсутністю дощів, і глобальними локальними й глобальними змінами клімату. Саме вони призвели до того, що ми в цьому році от маємо такий ефект відсутності води», – пояснює експерт ГО «Екосенс», керівник Лабораторії громадських досліджень «Довкола» Максим Сорока.
Гідрологічна гідрометеорологічна посуха, аномальна спека, аномальна низький рівень опадів фіксувалися цього року не тільки в Україні, а взагалі у всій Європі.
Однак ексерт підкреслює, що природні чинники в цьому році посилили багаторічний антропогенний тиск на водні ресурси, а саме:
- Надмірне та неконтрольоване використання води з малих річок для зрошення через розширення рослинницького фермерства на Заході України. Так, якщо детально проаналізувати банки даних по виданих дозволах на спецводокористування, наприклад, для зрошення, то на заході України таких дозволів дуже мало, але їдемо і бачимо величезні теплиці, сади, плантації, які постійно зрошуються. За останні 10 років на заході України активізувалося мале і середнє фермерство: вирощування лохини, малини, малі сади. Люди почали масово використовувати малі річки, воду з річок для зрошення.
- Масове і незареєстроване буріння свердловин та утворення штучних ставок для накопичення води власниками земельних ділянок, що виснажує горизонти ґрунтових вод.
- Розорювання берегів річок фермерами, забудова берегів малих річок.
- Скорочення площі лісів, лук і боліт, які слугують природними буферами та накопичувачами вологи.
- Неефективне водокористування. Застаріла інфраструктура з високими втратами в мережах, застарілі технології в промисловості та агросекторі підсилюють дефіцит.
- Недостатність моніторингу. Державна система моніторингу практично не охоплює малі річки, перекладаючи цю функцію переважно на громадськість.
Сорока додає, що медіа концентруються на глобальних проблемах великих річок (Дунай, Дніпро), ігноруючи критичне висихання та знищення мережі малих річок, які ці річки живлять. Тоді як медіаприводом має бути те, що знову пересохла ще одна мала річка, її розорали незаконно або хтось незаконно перегородив малу річку, зробив собі дамбу чи фермер, щоб зрошувати поряд сади з лохиною і малиною. Наприклад, цього року зникла річка Довжанка на Тернопольщині, яка впадала в Серет, а Серет несе воду до Дністра. Про Довжанку ніхто не говорив, а помітили тільки, коли обміліла водна артерія. В Запоріжжі багато говорили про обміління Дніпра після Каховської катастрофи, про екоцид, але багато років мовчали про звалища та поступове замулення приток Дніпра річок Сухої, Мокрої, Нижноьої та Верхньої Хортиці.
Практичні кроки громади для подолання водної кризи
Управління водними ресурсами вимагає відходу від концепції «використання» до концепції «збереження та відновлення».
- Громадський моніторинг прибережних зон. Розвиток мережі спостереження за станом водних об’єктів та фіксація порушень через екозагрозу для реагування відповідними органами.
- Захист малих річок та прибережних смуг. Виведення з обробітку та залуження прибережних смуг, розчищення джерел і демонтаж неефективних або незаконних гідротехнічних споруд, які затримують природний тік.
- Проведення робіт з розчищення русел і джерел, повернення річкам природних русел, що уповільнює стік і сприяє просочуванню води в підземні горизонти.
- Збільшення заліснення. Відновлення лісів, лісосмуг та збереження боліт як природних резервуарів вологи. Створення захисних лісосмуг уздовж водойм зменшує випаровування та запобігає ерозії ґрунтів. Болота працюють як природні губки, які накопичують воду під час опадів і поступово віддають її у посушливі періоди.
- Подолання байдужості місцевих громад. Проведення просвітницької роботи та залучення жителів до захисту малих річок на локальному рівні.
- Активізація державних інспекцій. Переорієнтація екологічної інспекції, Держводагентства та рибоохорони на реальне виявлення і фіксацію порушень на малих річках, а не лише на великих водно-артеріях.
- Модернізація сектора водокористування. Перехід агросектору на крапельне зрошення та технології утримання вологи в ґрунті (No-Till, мульчування), а також впровадження на підприємствах систем замкнутого циклу водопостачання.
«Якщо громада хоче мати воду, вона має оберігати свої річки та джерела, захищати їх не тільки від засмічення і забруднення, а також оберігати їх від розорювання — це головне. І це можливо зробити тільки через громадський моніторинг і фотофіксацію, надсилання звернення через «Екозагрозу» на відповідні органи».
Водна криза є не просто екологічним викликом, а прямою загрозою економічній та соціальній безпеці громад. Рішення полягає не в очікуванні сприятливих погоди чи дощів, а у системній зміні підходів до водокористування та відновленні природної здатності екосистем утримувати воду.
Матеріал підготовлено ГО «Екосенс» в рамках проєкту “Від кліматичної партисипації до регіональної адвокації справедливого зеленого відновлення”, у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Фото: https://rovrto.davr.gov.ua/
