Проєкти з озеленення часто сприймаються як технічні: висадити, полити, обрізати. Але досвід громадських ініціатив з Рівного, Чернівців і Львова свідчить: міська зелень – це складна соціальна тканина, що поєднує взаємодію, турботу, знання й тривалий діалог із містянами.
Під час онлайн-семінару «Озеленення в місті: роль і участь мешкан_ок», Cedos зібрав ініціативи з різних міст України, які працюють над збереженням і розвитком зелених зон у партнерстві з громадами. Впродовж двох годин були озвучені практики, які варто знати тим, хто дотичний до роботи з простором.
Олександра Сладкова, ексочільниця Управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради, заступниця директора департаменту економічного розвитку ЛМР, поділилась практиками догляду за деревами і зеленими насадженнями. Експертка наголосила, що в Україні досі бракує базової грамотності щодо цього, натомість розповсюджена ціла низка міфів. Так і прижилися системна обрізка, викривлене уявлення про «турботу», необхідність «лікувати» дерева тощо. Всі ці дії призводять до травмування дерев і їх поступової загибелі.
«Між тим, дерева старші за нас, вони були на планеті довше, ніж люди, тож і без нас впораються. Міське озеленення – це інфраструктура, що потребує стратегії, догляду і запобігання, а не тільки втручання», – резюмувала розвінчування міфів спікерка.
Сергій Момотюк, урбаніст Cedos, навів приклади створення зелених зон і роботи в парках Чернівців. Він підкреслив, що в контексті озеленення важлива як участь громади, так і відкритість процедури прийняття рішень. Наприклад, у Чернівцях постійно відбуваються конкурси на створення парків або зелених зон із проведенням публічних обговорень. Це допомогло уникнути типових помилок і врахувати потреби користувачів простору ще на етапі проєктування. Більше того, час від часу на вулицям міста з’являються експериментальні елементи озеленення, як от переносні вазони для квітів у місцях, де неможливо здійснити повноцінну висадку в ґрунт. Водночас це приклад гнучкого підходу до формування міського середовища.
Оксана Майборода, засновниця громадської ініціативи з озеленення міста «Сад історій в Рівному», розповіла про процес створення простору на місці пустки, де колись була синагога. Ключовим став підхід, коли не нав’язується готове рішення, а ведеться тривалий діалог із громадою «від слухання до садіння». Відтак самі жителі стали співтворцями. Так з’явилася довіра й повага до місця.
«Які б ініціативи ви не починали, починайте з діалогу з громадою. Без цього простір не стане спільним і не проживеться людьми», – підкреслила Оксана Майборода.
Спільним для всіх кейсів стало:
– не потрібно чекати «великих рішень», озеленення можна починати з малого – важливо просто почати;
– кожен зелений проєкт має стартувати з діалогу з людьми;
– дерева не винні в наших проблемах або бажанні щось робити, їм не завжди потрібна допомога, інколи – лише спокій.
Семінар нагадав, що простір формується не лише архітекторами та посадовцями. Його формує кожна взаємодія. Бо зелена інфраструктура міста це індикатор турботи, довіри та сталого розвитку загалом.
Дивитися повне відео семінару
