У світі, де великі події та гучні новини часто затьмарюють повсякденність, ми забуваємо про речі, що справді підтримують нас у балансі. Маленькі радощі – ті невидимі ниточки, з яких сплітається наше внутрішнє щастя. Вони допомагають долати виклики, відновлювати сили та зберігати зв’язок із природою і власне собою.
Про цю силу простих моментів розмірковує Вікторія Сокіл, радниця ГО «Екосенс»: вона ділиться своїм досвідом і запрошує нас придивитися уважніше до світу довкола і до себе, щоб відкрити джерело стійкого щастя, яке завжди поруч.
Читайте та надихайтесь, щоб поглянути на звичні речі під іншим кутом і відкрити для себе прості, але важливі джерела радості, які допомагають зберігати внутрішню рівновагу і силу в щоденному житті.
Маленькі радощі для стійкого щастя
Маленькі радощі куди важливіші за великі, оскільки доступні щодня. Вони необхідні для вживання, як їжа для фізичного стану, тільки живлять стан психоемоційний. Щоб написати це очевидне мені знадобилося прожити більш ніж півстоліття, здобути дві університетські освіти та освіту в Українській спілці психотерапевтів.
Коли я вперше смакувала маленькі радощі, заковтуючи їх з «Кульбабовим вином», я не зрозуміла їх чудовий присмак – не повірила Рею Бредбері. Тоді я – як типовий підліток – прагнула великих звершень та неабияких досягнень, вважала, що не варто прогинатися під світ, якій змінюється, бо «одного разу світ прогнеться під нас». Авжеж… Проте, я тут, і ви тут. Отже, ми даємо раду бурхливому життю. Хіба ж ні? Якщо ні, маленькі радощі в поміч!
Де ті радощі шукати? Звісно, в душі! Тобто, у внутрішньому світі – Внутрішній дитині, яка й досі ховається в тілі дорослої людини, якщо ви вважаєте себе дорослим. Маленьким дітям цікаве все, і Дитина всередині вас буде вдячна, якщо ви, наприклад, навчитеся помічати під час прогулянок маленькі приємні дрібнички, які покращують настрій і підживлюють емоційний стан. Мене, скажімо, бадьорить квітка в асфальті, що кинула виклик долі, чи покручені життям дерева, чи гілочки дивної форми, рослини незвичного кольору, птахи тощо. Якщо це не завдає шкоди екосистемі, я люблю збирати та створювати маленькі букети, чи інсталяції з камінчиків, гілочок, колосків. Чи побешкетувати: здивувати друзів дуже дитячим задоволенням помалювати травою чи фруктами – як вам?
Звісно, коли природні матеріали збирає така завзята людина, як я, приносить на арт-терапевтичну групу, вигадує тему, дає пояснення про екопсихологію та дозвіл на творчість, розблокувати власну спонтанність та отримати задоволення від свого вміння набагато простіше. Група завжди це робить, незалежно від віку та статі. Але ж, ви – ми – самі можемо робити це для себе, своїх дітей чи онуків. Це, та інше, що надихає та проявляє.
Я люблю все, що проявляє моє «Я – є». Моє, й ваше!
Живіть, бо ви є тут і зараз.
Вікторія Сокіл, радниця ГО «Екосенс»
Фото: Вікторія Сокіл