Угода зелених міст (Green City Accord) стає тим самим «зеленим квитком» до ЄС, що дозволяє містам трансформуватися за найвищими стандартами вже сьогодні. Як цей інструмент допоможе відбудувати Україну кращою, ніж вона була, та які кроки потрібно зробити для приєднання? Про це йшла мова на онлайн-заході «Угода зелених міст: Нові можливості для європейської інтеграції та зеленої трансформації», організованому Ресурсно-аналітичним центром «Суспільство і довкілля».
Сьогодні українські муніципалітети стоять перед фундаментальним викликом: як уникнути пастки «швидкого ремонту» і не перетворити відновлення на просте латання дірок. Питання не лише в тому, щоб відбудувати зруйноване, а в тому, щоб спроєктувати середовище, яке відповідатиме стандартам якості життя Європейського Союзу. Європейська інтеграція – це не лише дипломатичні протоколи у Брюсселі, вона не відбудеться в реальності, якщо залишиться лише на папері стратегій.
Відкриваючи дискусію, Наталія Андрусевич, голова правління центру «Суспільство і довкілля», наголосила на історичності моменту:
«У 2025 році для українських міст відкрилася нова можливість бути ближче до Європейського Союзу. Власне через долучення до Угоди зелених міст українські міста можуть як асоційовані учасники долучатися і користуватися цим інструментом».
Справжня трансформація починається на рівні вулиць, систем водопостачання та міських парків. Угода зелених міст стає тим самим практичним містком, що дозволяє громадам перейти від декларацій до впровадження жорстких екологічних стандартів, які виходять далеко за межі звичної нам енергоефективності.
Під час заходу було презентоване ґрунтовне аналітичне дослідження «Угода зелених міст: європейська інтеграція українських міст», підготовлене старшою аналітикинею РАЦ «Суспільство і довкілля» Зоряною Козак. Авторка підкреслила, що Угода є практичним містком для впровадження екологічного законодавства ЄС (acquis), яке стане обов’язковим після вступу України до Союзу.
Донедавна Угода зелених міст була закритим клубом виключно для громад Євросоюзу, але 2025 рік підготував для нас справжній сюрприз: українські міста офіційно отримали право стати частиною цієї престижної мережі.
Сюрприз №1: Статус «асоційованого підписанта» – закріплення місцевої євроінтеграції
Право поширюється на громади (муніципалітети) з населенням понад 20 000 осіб. Процедура приєднання є максимально прозорою і позбавленою бюрократичного тиску. Важливо розуміти, що етап верифікації з боку Секретаріату Угоди є виключно формальним: він передбачає перевірку статусу муніципалітету та коректності підписів, а не якісний «іспит» поточного стану довкілля.
Алгоритм приєднання:
1. Рішення ОМС: Отримання офіційної згоди місцевих депутатів.
2. Політичне зобов’язання: Підписання тексту Угоди керівником міста.
3. Повідомлення Секретаріату угоди: Надсилання документів на адресу contact@greencityaccord.eu.
4. Реєстрація: Офіційне внесення громади до європейського переліку підписантів.
Як підкреслює Наталія Андрусевич, це не просто декларація, а «практичне впровадження acquis ЄС» на місцевому рівні. Міста отримують шанс адаптувати екологічне право Євросоюзу ще до моменту офіційного вступу України в ЄС.
Сюрприз №2: Це не про енергетику, а про «екологічну п’ятірку» показників здоров’я
На відміну від відомої «Угоди мерів», що фокусується на кліматі та енергетиці, Угода зелених міст охоплює п’ять тематичних сфер, які визначають щоденний комфорт та здоров’я мешканців. Аналітична глибина Угоди виявляється у конкретних індикаторах:
• Якість повітря: Моніторинг не лише загального пилу, а й небезпечних часток PM2.5, PM10 та діоксиду азоту (NO2).
• Управління водними ресурсами: Аналіз споживання води (літрів на особу в день) та критичного індексу втрат від інфраструктури.
• Природа та біорізноманіття: Оцінка відсотка покриття території кронами дерев (tree canopy cover) та змін у популяції птахів у забудованих районах як індикатора екологічної рівноваги.
• Циркулярна економіка: Перехід від логіки «вивезти на полігон» до аналізу обсягу утворених відходів на особу та частки їхньої переробки.
• Шум: Вимірювання відсотка населення, що зазнає нічного шумового навантаження та має високий рівень порушення сну.
В українських стратегіях шум та біорізноманіття часто ігноруються, проте в ЄС вони є базовими параметрами здоров’я громади.
Сюрприз №3: Принцип «2–5–8» як запобіжник формальним стратегіям
Угода зелених міст виключає імітацію діяльності завдяки жорсткому таймлайну моніторингу, який дисциплінує місцеву владу:
• Рік 2 – Базовий звіт: Місто встановлює конкретні кількісні цілі до 2030 року.
• Рік 5 – Проміжний звіт: Оцінка прогресу. Якщо показники не покращуються, громада має публічно скоригувати свої дії.
• Рік 8 – Завершальний звіт: Фінальна верифікація досягнень.
Така система робить процес управління прозорим і перетворює екологічні дані на інструмент підзвітності перед мешканцями.
Досвід європейських міст доводить, що екологічна трансформація – це технологічна модернізація. Наприклад, фінське місто Лахті інтегрувало штучний інтелект для пошуку прихованих витоків у водопровідних мережах, що дозволило радикально знизити втрати ресурсу. Вільнюс реалізує проєкт «Зелена хвиля», де замість поодиноких дерев висаджують мільйони кущів та в’юнких рослин, які створюють природні бар’єри проти пилу та шуму.
Сюрприз №5: Угода як «магніт» для інвестицій та відбудови за принципом DNSH
Для України статус асоційованого підписанта – це потужний сигнал для міжнародних фінансових інституцій (ЄБРР, ЄІБ).
Чому угода зелених міст важлива для відновлення?
1. Принцип «незавдання значної шкоди» (Do No Significant Harm):Відповідно до Європейського зеленого курсу, це тепер не бонус, а обов’язкова умова для отримання фінансування від ЄС. Проєкти відбудови мають доводити, що вони не погіршують стан довкілля.
2. Бенчмаркінг: Угода дозволяє містам порівнювати свої успіхи з європейськими колегами за єдиною шкалою, що робить громаду зрозумілою та прогнозованою для інвестора.
3. Адвокація «знизу вгору»: Угода стає юридичним інструментом для активістів, що дозволяє захищати водойми чи парки, спираючись на взяті містом міжнародні зобов’язання.
Угода зелених міст – про те, чим дихатимуть наші діти, яку воду ми питимемо і чи буде наше місто комфортним для життя через десять років. Це інструмент формування кліматичної стійкості та реального підвищення якості життя «тут і зараз».
Ознайомитися з повним текстом дослідження та завантажити практичні додатки можна на сайті центру: https://rac.org.ua/.
Олеся Герасіна
