Щодня в Запорізькій області горить суха рослинність. У світі та Україні поширюються масштабні лісові пожежі. Чому природні екосистеми втрачають стійкість та як людська діяльність та зміна клімату підштовхують ліси до катастрофічного горіння? Про причини цих пожеж та можливі ризики для Запоріжжя, — дізналися у фахівців лісового господарства.
З початку року по липень 2026 року в Запорізькій області зафіксовано 538 загорянь в екосистемах на площі близько 150 гектарів.
Фактор війни
Основний чинник пожеж у Запорізькій області зараз — війна, пояснює Сергій Коваленко, колишній виконувач обов’язків директора філії «Запорізьке лісове господарство», нині військовий. У зв’язку з тим, що Запорізька область є зоною активних бойових дій, лісники не можуть належним чином заїжджати і робити мінералізовані смуги, які уберігають від розповсюдження вогню. Якщо є штучно створені бар’єри, квартал не вигорає повністю: вогонь доходить до смуги, а далі трава й лісова підстилка не горять. Зараз у лісників немає можливості заїхати скрізь і зробити це.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
Другий фактор — часті прильоти. Падіння, збиття ракет або уламків додатково запалюють ліси. Також працює наше ППО, трасуючі патрони підпалюють лісові масиви. Це істотно збільшує кількість пожеж. З боку лісівників це невиконання роботи, зумовлене бойовими діями. Під час бойових дій лісівники не підуть у небезпечні лісові масиви, де розкидано багато вибухонебезпечних предметів та мін, які з часом самоліквідовуються й підпалюють суху підстилку.
Економічний чинник та монокультури: витоки проблеми
Через відсутність дощів зростає ризик загоряння лісів від найменшої іскри. Лісова підстилка пересохла і перетворилася на порох. Але причини цього лежать в економічній діяльності людини.
«У більшості країн, які інтенсивно господарюють у лісовій галузі, на перше місце традиційно ставили економічний прибуток. Прагнення отримати максимальну кількість якісної ділової деревини (дошки, брусу для будівництва) призвело до масового висаджування чистих хвойних насаджень замість природних мішаних чи листяних лісів», – пояснює доцент кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України, керівник Центру відновлення лісу ГО «ЛііС» Тарас Харачко.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
Хвойні види — зокрема сосна звичайна та сосна кримська — висаджувалися у великих масштабах через, стійкість до посух, цінність деревини та природну стійкість до гниття завдяки вмісту смоли. Проте штучно створені монокультури сформували комплекс високих пожежних ризиків, аналізує Тарас Харачко:
Накопичення товстого шару підстилки. На відміну від листя, хвойний опад не перегниває швидко. Гриби та бактерії не здатні ефективно розкладати хвою через високу концентрацію смол та низьку щільність шару.
Формування «пожежного матраца». Шар сухої, пухкої хвої накопичується роками, досягаючи в окремих сухих регіонах значної товщини. За умов літньої спеки цей шар перетворюється на висушену біомасу, яка легко спалахує і здатна підпалити лісові дерева.
Ефірно-масляний ефект. Під час низової пожежі, коли горить підстилка, випаровування смол у повітрі формує високу концентрацію легкозаймистих газів. За критичної температури це призводить до вибухоподібного спалаху, коли низова пожежа миттєво трансформується у нищівну верхову.
Світовий досвід підтверджує хибність суцільного засадження монокультурами, застерігєає науковець. Наприклад, досвід Північної Америки демонструє, що природне рідколісся з великими відстанями між деревами створювало природні бар’єри для вогню. Натомість штучно засаджені щільні масиви перетворили лісові площі на суцільні зони високої пожежної небезпеки.
Роль кліматичних змін та посухи
По всій Україні ризики виникнення пожеж на відкритих територіях зростають через періодичність та інтенсивність спеки. У хвойних лісах підстилка дуже висихає, і найменша іскра чи людська необережність призводять до загоряння. Вогонь поширюється дуже швидко, і загасити його вкрай тяжко, особливо у хвойній частині.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
Саме зміна клімату суттєво погіршує ситуацію, роблячи умови для зростання лісів більш жорсткими. Головний фактор тут — нестача вологи, пояснює Тарас Харачко.
За достатньої кількості опадів мікроорганізми та гриби здатні частково розкладати хвойну підстилку. Проте в умовах тривалих посух і аномальних температур мікробіологічні процеси зупиняються. Опад накопичується, розпушується, висихає і залишається на поверхні. Більше того, через пересихання верхнього шару ґрунту висихає і гине навіть самосів листяних дерев, які могли б природним шляхом урізноманітнити сосновий ліс та робити його більш пожежо стійким..
Зміна кліматичних умов змушує змінювати й підходи до лісовідновлення. Якщо раніше на півдні та сході України успішно використовували сіянці з відкритою кореневою системою, то зараз через сухість ґрунту й повітря вони масово гинуть.. Єдиним ефективним, хоч і значно дорожчим рішенням, стає перехід на садивний матеріал із закритою кореневою системою.
Антропогенний вплив: від розпалювання до неефективного управління
Хоча природні чинники, такі як удари блискавки під час гроз, можуть спричиняти загоряння, їхня частка в загальній статистиці залишається вкрай низькою, констатує Тарас Харачко. Переважна більшість пожеж стається через безпосередню або опосередковану діяльність людини, до якої зараз додались і воєнні дії:
- Залишене джерело вогню. Покинуті багаття, випалювання сухої трави, кинуті недопалки чи бите скло, яке працює за принципом лінзи, є безпосередніми пусковими гачками для пожежі.
- Наслідки застарілих схем висаджування лісу. Відсутність рядів листяних дерев у соснових насадженнях. У традиційній лісівничій практиці в масивах хвойних дерев створюють смуги з листяних видів (наприклад, берези). Листя берези швидко розкладається, не створюючи пального шару, а ширина такої смуги в 10–15 метрів здатна зупинити поширення як низового, так і верхового вогню. Хоча береза є не типовим видом для південних областей та її можна замінити іншими стійкими до посух листяними видами.
- Нехтування трав’яним ярусом. Сухе різнотрав’я на невикошених або необроблених ділянках уздовж доріг створює пожежонебезпечний травостій висотою 30–40 см, який спалахує від найменшої іскри та може легко донести вогонь до лісу. За відсутності на межі з лісом мінералізованих смуг з прерораною землею, пожежі в лісі не уникнути.
Також впливає фактор самозагоряння сміття, яке залишають люди. Пляшки та побутові відходи можуть загорятися від високої температури. У лісових масивах, особливо поблизу сільської місцевості, де немає організованого вивозу сміття, люди створюють стихійні сміттєзвалища.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
Окремою проблемою Запоріжжя та області, що ускладнює гасіння пожеж, є висока захаращеність лісів, зокрема у плавневих зонах, де накопичилися великі обсяги валежника — повалених і сухих дерев, додає Сергій Коваленко. Ця проблема сформувалася ще до початку повномасштабного вторгнення. Відповідно до норм Лісового кодексу України, збирання валежника населенням обмежене, оскільки відмерла деревина розглядається як джерело органічного збагачення ґрунту. Проте відсутність гнучкого регулювання та нормального землевпорядкування призвела до накопичення надлишкової горючої біомаси.
Ризики масштабних пожеж для Запоріжжя
Запоріжжю і Запорізькій області теж можуть загрожувати такі серйозні пожежі, як зараз вирують в Іспанії, вважає колишній лісничий Сергій Коваленко. Вздовж Дніпра багато штучних хвойних насаджень, які висаджували лісники і люди. Якщо загориться Крутий Яр або Михайлівка, де дуже багато хвойних насаджень, гасити буде складно. У Крутому Яру літають дрони, тому пожежні машини туди не поїдуть — ніхто не ризикуватиме людьми. Там можуть вигоріти дачі та бази відпочинку вздовж Дніпра.
Плавнева частина теж може загорітися в будь-який час через падіння безпілотних об’єктів, як вже бувало не раз. Якщо там загориться, все місто буде в диму.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
У районі річок Сухої та Мокрої (Московки) безпечніше, а от далі в бік Конки — вже ні, туди ходити заборонено. Ворог використовує міни, які скидають з шахедів та дронів (зокрема пелюстки або замасковані під побутові предмети чи іграшки міни). Тому й діє заборона на відвідування лісів у пожежонебезпечний період, який триває з весни до пізньої осені.
На території колишнього Каховського водосховища росте не тільки верба й тополя, але і лоза та очерет. Очерет висихає і стає дуже небезпечним — якщо він загориться, вигорить усе, навіть молодняк дерев. Раніше в плавнях уже горіли острови через падіння уламків, і гасити було вкрай важко, бо туди не може заїхати пожежна техніка.
Шляхи адаптації та екологічні рішення
Для зниження ризику пожеж у майбутньому необхідний комплексний перегляд підходів до ведення лісового та комунального господарства, зазначають фахівці:
- Відновлення біорізноманіття. Повернення до практики висаджування місцевих, стійких до посухи видів та відмова від створення суцільних хвойних монокультур.
- Комбіноване лісовідновлення. Використання трав’янистих видів рослин під час висаджування дерев. Певні види трав прискорюють розкладання хвойного опаду та запобігають критичному накопиченню горючої підстилки.
- Створення та модернізація лісосмуг. Польові та захисні лісосмуги потребують догляду та висаджування місцевих чагарникових і низькорослих видів (груша, терн, в’яз, вишня). Вони не лише затримують вологу на полях й захищають ґрунти від вітрової ерозії, а й виконують коридорну функцію для тварин. Догляд за такими смугами з влаштуванням протипожежних мінералізованих смуг покращив би стійкість до пожеж в регіоні.
- Баланс у міському господарстві. У межах населених пунктів важливо дотримуватися балансу між зонами регулярного покосу (зони відпочинку) та ділянками з контрольованим різнотрав’ям для збереження міського біорізноманіття та запилювачів.
- Впровадження прозорого механізму збирання сухих гілок населенням на дрова. — Наприклад, видача лісових квитків із чітко визначеними лімітами на збір дров (за аналогією із заготівлею дикорослих грибів чи ягід) дозволила б суттєво зменшити пожежне навантаження на ліси без шкоди для штучно створених лісових екосистем.
Головне завдання адаптації до нових кліматичних реалій — відмова від сприйняття лісу виключно як джерела кубомаси деревини. Лісові екосистеми мають розглядатися як фундамент екологічної стійкості територій та громад, що потребує системного, науково обґрунтованого управління.
Що зробити зараз?
Повномасштабна війна додала до природних та економічних факторів пожежної небезпеки критичний елемент — неможливість повноцінного реагування на пожежі. У прифронтових зонах та на територіях активних бойових дій лісівники та рятувальники не можуть повноцінно гасити загоряння через загрозу обстрілів і брак техніки і людей.
«Зараз потрібно повністю виключити людський фактор спричинення пожеж. Людям не варто відвідувати лісові масиви, плавні, особливо ближче до зони бойових дій. Недарма діє заборона на відвідування лісів під час військового стану, щоб люди менше палили багаття, не кидали недопалки», – закликає Сергій Коваленко.
Джерело фото: ДСНС Запоріжжя
Нагадуємо тим, хто буває на природі попри заборони, про базові правила обережності: обкопувати вогнище або обкладати камінням, щоб іскра не відлітала на суху траву.
Слід пам’ятати, що небезпека для населення не зникне одразу після відходу лінії фронту. Навіть після деокупації територій лісові масиви протягом тривалого часу залишатимуться вкрай небезпечними через мінування та наявність вибухонебезпечних предметів. Попереду чекає багаторічна робота саперів, тому утримання від відвідування лісів залишатиметься базовим правилом безпеки ще протягом тривалого часу.
