Днями Запоріжжя відвідала група науковців та активістів із Миколаєва, Херсона та Києва. Першою точкою маршруту виїзної Лабораторії зеленого відновлення від ГО «Екосенс» став берег річки Суха (колишня Суха Московка) у місці її впадіння в Дніпро. Привід для візиту — вивчення першого в Україні досвіду масового використання бузку як інструменту інженерної біології для захисту берегів від руйнації.
У чому полягає проблема?
Після катастрофічного падіння рівня води внаслідок руйнування Каховського водосховища малі річки регіону опинилися під загрозою. Оголені супіщані береги Сухої втратили природну опору. Під впливом сонячного випромінювання, вітрової ерозії та зміни швидкості течії ґрунт почав стрімко руйнуватися. Це призводить не лише до втрати прибережної лінії, а й до падіння старих дерев, що додатково пошкоджує екосистему.
Чому саме бузок?
В умовах дефіциту державного фінансування під час війни ГО «Екосенс» запропонувала альтернативу коштовним бетонним конструкціям. Використання рослин для стабілізації ґрунту — це європейська практика, яку експерти організації адаптували після стажування у Чехії.
Вибір бузку обґрунтований його біологічними властивостями:
- Коренева система: розгалужена та міцна мережа коренів здатна механічно утримувати частки ґрунту, запобігаючи змиванню та зсувам.
- Витривалість: ця рослина добре адаптується до умов українського степу та антропогенного навантаження.
- Естетика та безпека: крім стабілізації берега, насадження роблять зону безпечнішою для пересування людей та створюють нову зелену локацію.
Реалізація та перспективи
У межах проєкту волонтери висадили понад 100 кущів бузку, що дозволило зміцнити ділянку довжиною понад 70 метрів. Це не просто озеленення, а науковий експеримент. Наразі ділянка перебуває під моніторингом: фахівці спостерігатимуть, як коренева система справляється з ерозійними процесами протягом наступних сезонів.
У разі підтвердження ефективності цей метод «зеленого відновлення» може бути масштабований на інші малі річки Запорізької області та України, де критично важливо зупинити деградацію берегових ліній без великих капітальних інвестицій.
Голова ГО «Кінбурн» Микола Грубий поділився досвідом відновлення біотопів острівцями з місцевих матеріалів (гілок, каміння, очерету), який використовується ними на Кінбурнській косі.
Острівці виконують роль природних хвилерізів. Вони гасять енергію хвиль, запобігаючи вимиванню піщаних берегів. Між гілками затримується мул та органічні рештки, що з часом перетворює такий «штучний» острів на повноцінну ділянку суші, де починає рости прибережна рослинність. Поверхня каміння та деревини швидко вкривається перифітоном (мікроскопічними організмами). Ці організми активно поглинають з води надлишок азоту та фосфору, запобігаючи «цвітінню» води та покращуючи її якість у закритих лиманах чи затоках.
Це ефективні приклади Nature-based Solutions (рішень, що базуються на природі), які дозволяють відновлювати довкілля з мінімальними витратами та максимальною користю для біорізноманіття.
Досвід «Екосенсу» доводить: адаптація до кліматичних та техногенних змін можлива навіть за обмежених ресурсів, якщо поєднувати громадську ініціативу з науковим підходом.
Виїзне засідання відбулося в межах Конференції стійкості «Незламний Південний схід», яка пройшла в Запоріжжі 12-13 грудня.
Матеріал підготовлений ГО “Екосенс” в рамках проєкту «Імпульс для екосенсу: розвиток громадської аналітики зеленого відновлення Південного Сходу України», у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
