На онлайн-семінарі «Управління малими річками: досвід Чехії та українські реалії збереження водних ресурсів», організованому чеською екологічною організацією Arnika, йшлося про міжнародний досвід відновлення екосистем, корисний Україні.
Захід був присвячений одній з найбільш недооцінених, але критично важливих тем: управлінню та збереженню малих річок, які формують водозбірні басейни більших рік, підтримують ґрунтову вологість, забезпечують природну фільтрацію води, є ключовими для біорізноманіття. Його учасниками стали фахівці з екології, управління водними ресурсами, представники громад та освітяни з різних регіонів.
Чехія: від колективізації – до відновлення водного балансу
Про зміни в підходах Чехії до використання водних ресурсів, розумінні впливу діяльності людей і усвідомленні важливості малих річок для життя територій у різні роки розповіла очільниця команди захисту та менеджменту водних об’єктів ГО Arnika Гіта Матлашкова. Вона поділилась процесом напрацювання та запровадження практик ревіталізації річок, де серед ключових заходів
- демонтаж бетонних русел і повернення природної звивистості рік,
- створення заплав і мілководь,
- блокування осушувальних каналів,
- управління річками на рівні всього басейну (без поділу на окремі ділянки).
“Ми часто бачимо річку як інженерний об’єкт, але річка – жива. Надмірне поглиблення, вирівнювання чи укріплення берегів шкодять більше, ніж приносять користі», – підкреслила експертка.
За її словами, відновлені фізичні процеси (звивистість, фільтрація, поповнення ґрунтових вод) роблять річку значно стійкішою до паводків і посух. Такі висновки експерти зробили після довгих і ретельних досліджень стану малих річок Чехії та впливу на них різних факторів.
“Зокрема, надмірне осушення територій шкодить не лише довкіллю, а й зменшує рівень ґрунтових вод, погіршуючи стійкість агроландшафтів до змін клімату. Один із прикладів – ефективна робота бобрів, які за кілька днів створили природну дамбу й зекономили муніципалітету мільйон доларів на проєкті штучної ренатуралізації”, – додала Гіта Матлашкова.
Очільниця команди захисту та менеджменту водних об’єктів НГО Arnika (Чеська рспубліка) поділилась досвідом вирішення питань у різних громадах і відповіла на питання, як саме він може буде адаптований для використання в нашій країні.
Україна: законодавство є – імплементація шкутильгає
Огляд українського чинного законодавства в галузі екології показав, що воно є цілком сучасним, але не завжди точно виконується. Основні причини цього полягають у слабкому контролі та фрагментованості відповідальності. На цьому акцентувала магістрка екології, кандидатка географічних наук, незалежна експертка з охорони водних ресурсів Мар’яна Гінзула.
“Навіть не всі активісти та екологи звертають увагу на ті чи інші пункти в статтях: доводилось стикатись із здивуванням фахівців при обговоренні законів і можливостей громадськості”, – зазначила вона, говорячи про доступні громаді важелі впливу.
Як зазначила експертка, Україна втратила понад 10 000 малих річок за 15 років. Серед причин:
- забудова прибережних смуг,
- несанкціоноване випрямлення русел,
- забруднення стоками,
- відсутність повноцінних очисних споруд.
В умовах зміни клімату втрата водних об’єктів додає ризиків для існування та розвитку територій.
“Слід пам’ятати, що кожен водотік, навіть найменший, має правовий статус і належить народу України, а громади можуть і повинні впливати на його збереження – через моніторинг, звернення, адвокацію, роботу в комісіях і радах. Українці можуть взяти за основу чеський досвід впливу, який демонструє, що екологічне управління водними об’єктами – це не лише справа держави, а й результат наполегливих локальних рішень. Не буває сталого розвитку без води. Малі річки страждають першими – і, на жаль, дуже часто мовчки”, – сказала Мар’яна Гінзула.
Громадські організації та екоспільнота можуть адаптувати найкращі підходи Чехії до місцевого контексту. Зокрема:
- продовжувати мапування малих річок;
- адвокатувати питання включення водного балансу до місцевих політик адаптації до зміни клімату;
- моніторити стан і спільно з місцевими громадами напрацьовувати конкретні кроки для збереження водних ресурсів територій.
- розвивати партнерства з експертами та природоохоронними НУО, щоб постійно мати можливість обмінюватися досвідом на регіональному та міжнародному рівнях.
Сталий підхід можливий, коли є знання, підтримка фахівців і готовність діяти.
Додамо, що на Запоріжжі захистом і вивченням малих річок займається Громадська організація «Екосенс» у співпраці експертами мережі підтримки наукових досліджень «Довкола» за підтримки Prague Civil Society Centre. Ознайомитись з результатами звіту за 2024 рік можна за посиланням>>
