Максим Сорока, експерт з екологічної безпеки та куратор програми стажування громадської організації «Екосенс», розповідає, навіщо організації інвестувати час і ресурси в молодих фахівців, чим ця програма принципово відрізняється від класичних стажувань та як вона готує учасниць до реальної роботи в NGO-середовищі.
– У чому для вас, як куратора, головний сенс програми зі стажування?
– Варто розмежовувати поняття «задум» і «сенс» нашої програми. Якщо говорити про задум, то він дуже прагматичний: для нашої спільноти та аналітичного центру настав час не просто ділитися досвідом, а системно розвиватися та шукати нових членів команди. Причому мова йде про вирощування фахівців для всієї спільноти, а не лише для однієї організації.
Ми зрозуміли, що програма стажування – це не про «допоміжні руки», а про довгострокову інвестицію. Сенс же для мене полягає в іншому: створити умови, за яких молоді фахівчині зможуть свідомо обрати NGO-сектор як професійний шлях, зрозуміти його специфіку й залишитися в ньому не випадково, а усвідомлено.
– Чому ви зробили ставку саме на стажування, а не на пошук готових фахівців?
– Існує ілюзія, що можна просто знайти спеціаліста і він одразу почне ефективно працювати. Але люди – це не смартфони, які можна розпакувати з коробки, увімкнути, і вони запрацюють. Навіть смартфон потребує налаштувань, встановлення програм та адаптації під користувача. З людьми все набагато складніше, і це стосується будь-якого сектору: бізнесу, державного управління чи NGO.
Просто переманити когось вищою зарплатою не спрацює, адже фінансова винагорода в NGO зазвичай менша, ніж у комерційному секторі.
Тому для нас ключовим критерієм є бажання людини працювати саме в цьому середовищі. Це значною мірою ідейна робота, яка вимагає глибокого розуміння її специфіки та готовності до унікальних викликів – аж до того, що за свою діяльність нас часом вважають «міськими божевільними». Саме тому інвестиції у тих, хто свідомо обирає цей шлях, є більш надійними в довгостроковій перспективі.
– Що було для вас принципово важливо закласти в програму з самого початку?
– Найважливіше – ми не брали людей як «чорноробочих» чи «літературних рабів». Це дуже поширена практика, коли стажування зводиться до виконання рутинних завдань. Ми одразу ставили собі іншу мету: шукати майбутніх колег і допомагати їм вирости до цього рівня. Це складніший шлях, але він чесніший і ефективніший у довгостроковій перспективі.
– Які ключові елементи формують цю програму?
– Є три базові компоненти.
По-перше, індивідуальний розвиток. Приблизно 30% часу стажування відведено саме цьому: коуч-сесії, участь у корпоративних тренінгах, знайомство з партнерами та експертами. Ми не ізолюємо стажерок, а навпаки – інтегруємо їх у професійне середовище.
По-друге, власне портфоліо. Кожна учасниця реалізує мініпроєкт, авторство якого повністю залишається за нею. Після завершення програми це реальний кейс, який можна показувати далі.
По-третє, підготовка до майбутніх проєктів. Ми хочемо, щоб до кінця стажування у стажерок з’явилися власні ідеї, з якими вони зможуть заходити в грантові проєкти разом з “Екосенсом” вже як повноцінні члени команд.
– З якими труднощами молоді фахівці стикаються, коли починають працювати з темами міського розвитку?
– Найчастіше – із невідповідністю ідеалістичних уявлень реальності. Багато процесів у містах досі мисляться категоріями минулих десятиліть, і це стає шоком для молоді.
Завдання стажування – допомогти не втратити візію, але навчитися реалізовувати її в умовах обмежених ресурсів. Саме так з’являються практики, а не просто мрійники.
Саме свіжий погляд молоді, не обтяжений «тягарем далеких 70-х», є надзвичайно цінним для повоєнного відновлення. Під час цієї війни нарешті зруйнувалися колони, що тримали радянський спадок, і перед усім суспільством постало екзистенційне питання: якими будуть нові сенси для українських міст? Наше завдання – дати новому поколінню інструменти, щоб їхня візія не розбилася об перші ж перешкоди, а перетворилася на реальні проєкти. Ми віримо, що саме ці молоді практики допоможуть знайти нові сенси.
– Що учасниці отримують у практичному сенсі після завершення програми?
– Є великий блок універсальних навичок: самопрезентація, комунікація зі стейкхолдерами, робота з даними, підготовка аналітичних і публіцистичних матеріалів, академічна доброчесність, використання інструментів громадської участі.
Окремо ми працюємо з професійними навичками – залежно від спеціалізації. У нашому випадку це соціологічні дослідження та урбан-аналіз, робота з QGIS, формування рекомендацій і візій розвитку територій.
Такий подвійний фокус гарантує, що після завершення стажування випускниці будуть не лише кращими фахівцями у своїй вузькій сфері, а й більш конкурентоспроможними та впевненими професіоналами в цілому.
Цей інформаційний матеріал підготовлений підготовлений Олесею Герасіною, комунікаційницею команди стажерів ГО “Екосенс” в рамках проєкту «Новий імпульс для зеленого відновлення Запоріжжя» за підтримки “Міжнародного фонду “Відродження” в межах Проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізовується завдяки фінансуванню Норвегії (Norad) та Швеції (Sida), у партнерстві з Фондом “Східна Європа”.
Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
