Посилення спеки, посухи, підтоплень, почастішання стихійних метеорологічних явищ та інші прояви зміни клімату погіршують комфорт життя в містах і не чекають закінчення війни. Пожежі, вирубані і пошкоджені ліси, степи та лісосмуги, зруйновані греблі та обмілілі водосховища ще погіршили мікроклімат в містах. У цій публікації ми зібрали для вас кращі практики з адаптації міст до зміни клімату, які вже впроваджують успішні міста України, й не тільки.
За оцінками Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату ООН, приземна температура повітря на планеті зростає з 1970 року швидше, ніж будь-коли в останні дві тисячі років. В Європейському Союзі, вступити в який збирається Україна, адаптація до зміни клімату є важливою складовою державної та місцевої політики, яка впливає на економічний розвиток та містобудування, сферу енергетики і транспорту, туризму. В Україні в останні 20 років зміна середньої за рік температури повітря в країні втричі перевищувала швидкість зміни глобальної температури. Останнє десятиріччя виявились найтеплішими за весь період інструментальних спостережень за погодою. Внаслідок цього в Україні суттєво змінився температурний режим, режим зволоження, вітру, збільшилась повторюваність та інтенсивність небезпечних явищ погоди, збільшилось зараження інвазійними рослинами.
Ось деякі рішення, які вже впроваджуються в українських містах, та алгоритми їх реалізації.
Всі проєкти реальні і «живі», мають авторів, з якими можна обговорити деталі. Тож ця публікація має бути корисною для практичного застосування.
1. Зелені коридори проти теплового стресу: приклад Рівного
Одним із кліматичних ризиків, з яким останніми роками стикаються міські жителі, є тепловий стрес через збільшення площ штучних поверхонь, які швидко нагріваються та довго зберігають тепло. Проблем додають недостатня кількість зелених насаджень та щільна забудова міста. Перебувати на вулицях чи площах міста на «островах тепла» влітку небезпечно для перехожих.
Адаптувати міста до хвиль тепла і зробити їх більш комфортними покликані зелені коридори – це об’єднані в єдину мережу міські парки, сквери, ліси, загальнодоступні водойми та їх береги, сади, які сполучають усі райони міста тінистими та безпечними для пішоходів шляхами. В ідеалі зелені коридори тягнуться від околиць до центру міста. Але їх розташування значною мірою залежить від наявних у місті природних об’єктів: водотоків, зелених зон, річок тощо.
Роль зелених коридорів:
• Зелені коридори створюють можливості для зручного пересування пішки та велосипедом, зменшують використання транспорту.
• Зелені зони покращують міський мікроклімат, забезпечуючи охолодження через тінь і випаровування. Дерева стримують сильні різкі пориви вітру та захищають від пилу, який вітер піднімає у повітря.
• Адаптують місто до ризиків підтоплення, утримуючи дощову воду та зменшуючи навантаження на зливову каналізацію.
• Зелені простори допомагають місцевим громадам розвиватися та підвищувати почуття приналежності, згуртованості та спільноти у людей.
Створення зелених коридорів включає:
• прокладання транзитних та відпочинкових доріжок через зелені зони міста;
• сполучення наявних зелених зон (позаміських та міських – парків, скверів, набережних тощо) між собою;
• створення безпечних перетинів зелених коридорів з магістральними вулицями з інтенсивним транзитом;
• формування зручних просторів у пішій доступності від житла;
• використання засобів заспокоєння руху для безпечного транзиту через/уздовж житлових міських вулиць, що є елементами мережі зелених коридорів чи прилягають до них;
• включення потенційно сприятливих територій до активного громадського міського простору;
• використання тактильних та навігаційних засобів для орієнтування в просторі;
• покращення безбар’єрності та інклюзивності території міста;
• додаткове озеленення вулиць, проїздів;
• влаштування місць для тимчасового перепочинку вздовж транзитних шляхів;
• влаштування ігрових, спортивних і фізкультурних активностей та атракцій для відпочинку й дозвілля мешканців на шляхах руху зеленими коридорами та між ними;
• використання додаткового озеленення в межах приватних та садибних будинків, що прилягають до громадського простору;
• влаштування чи покращення освітлення відповідно до призначення території.
У Рівному зелені коридори почали створювати у 2015 році з «Зеленої стежки Рівного», облаштування набережної вздовж річки Устя від Спілки велосипедистів. У 2018 році за ініціативи «Сад історій» та коаліції громадських організацій «Рада реформ Рівного» провели аналітичне дослідження «Рівне нагрівається: як уникнути аномальних спек завдяки озелененню». Протягом 2021-2022 років тривали публічні консультації, дослідження та обговорення концепції. Це комплексна стратегія просторового розвитку, яка вимагає одночасної реалізації різноманітних заходів і розрахована на строк понад 10 років.
Ознайомитися із концепцією зелених коридорів у Рівному>>
Орієнтовний час реалізації етапу: 10-20 років.
Фінансування реалізації: міський бюджет РМР, донорські кошти.
Сторінка проєкту «Зелені коридори Рівного» тут.
2. Дощові садки проти підтоплень: як це працює у Львові
Екстремальні зливи та, як наслідок, підтоплення становлять дедалі більшу загрозу для комфорту та безпеки містян.
Дощовий садок – це штучне заглиблення в рельєфі, засаджене вологолюбними багаторічними рослинами, які завдяки особливостям кореневої системи збирають та затримують опадову воду з території.
Дослідження свідчать, що дощовий садок може збирати і утримувати до 40% більше води, ніж звичайний газон такої ж площі. У такий спосіб під час злив рішення нейтралізує локальні підтоплення, а у період посух допомагає підтримувати вологість ґрунту, слугуючи резервуаром води для висаджених рослин. Згодом, випаровуючись, вода з дощового садка зволожує та покращує якість повітря, нормалізує локальний мікроклімат. Крім цього, завдяки унікальній “співпраці” рослин і дренажної системи, дощовий садок ефективно відфільтровує воду.
Дощовий садок можна зробити як у ґрунті, так і в контейнері. При цьому варто пам’ятати про те, що для правильного функціонування його глибина повинна досягати метра та складатися із дренуючих шарів щебеню, піску та ґрунту.
Громадська організація «Плато» створила на перетині вулиць Бандери та Чупринки у Львові перший громадський дощовий садок, а згодом ці рішення використали і поруч із парком 700-річчя Львова.
Вартість дощового садку – від 10 000 гривень.
Дивіться відео ГО «Плато», як зробити Дощовий садок власними руками
Більше інформації – на сайті.
3. Громадські сади: досвід Дрездена
Є елементом мережі міських зелених насаджень, які підвищують якість повітря та води, зменшують ефект міського теплового острова та захищають біорізноманіття
Створюються на пустирях або вільних міських землях, на місці колишніх дачних ділянок. Їх мета – не так виробництво їжі, як соціальні цілі: збереження природи, біорізноманіття, здоров’я, виробництво їжі та розбудова громад.
Відомим містом громадських садів є Дрезден у Німеччині.
З 2008 по 2013 рік Дрезден брав участь у дослідницькому проєкті з розробки політик та Комплексної регіональної програми адаптації до зміни. З 2015 року міська адміністрація почала підтримку низових ініціатив із садівництва: організували семінари для громадськості, публічні зустрічі, а також в Інтернеті розміщували всі планові документи для громадських консультацій.
У Дрездені створений благодійний фонд Stadtgrün для розвитку та підтримки громадських зелених насаджень (вуличні дерева, парки тощо).
Ініціатором стала команда ARTS з Інституту екологічного міського та регіонального розвитку. Влаштовують громадські сади саме низові громадянські ініціативи, за підтримки місцевого самоврядування.
Крок 1: Отримати права користування ділянками для громадського садівництва від міської адміністрації як власника відповідної землі.
Крок 2: Оновлення ландшафтного плану міста, який є орієнтиром для майбутнього міського планування та управління ризиком повеней у місті.
Інформацію про громадські сади Дрездена можна знайти на сайті https://www.dresden-pflanzbar.de/
В Україні в 2022 році стартувала всеукраїнська ініціатива «Сади Перемоги», спрямована на ефективне використання доступних земельних ділянок для вирощування їжі. Такі сади є важливими для здорового способу життя і також є природним рішенням для міста. Більше порад про їх організацію на сайті ініціативи.
4. Як знищують амброзію у Запоріжжі
Один із наслідків зміни клімату в Україні – поширення по всіх регіонах інвазивної карантинної рослини амброзії, яка є сильним алергеном. Досвід боротьби з амброзією має рух «Запоріжжя без амброзії».
У місті прийнята та діє міська цільова Програма боротьби з карантинними рослинами на 2016-2025 роки. Протягом весняно-осіннього сезону триває обробка територій, які перебувають у комунальній власності. Фахівці обробляють і «безхозні» ділянки. З підприємцями та мешканцями приватного сектору представники районної влади проводять роз’яснювальну роботу.
Кілька років з червня при управлінні з питань екологічної безпеки міської ради працює «гаряча лінія», яка приймає дзвінки від мешканців про виявлені місця зростання амброзії. Скарги приймають муніципальна «гаряча лінія», районні адміністрації.
Інспекція з благоустрою міської ради проводить рейди та накладає штрафи, переважно на підприємців та представників бюджетних установ і організацій.
Із 2020 року запроваджено можливість громадського контролю за якістю виконання робіт та використання бюджетних коштів у знищенні карантинних рослин.
Районні адміністрації заздалегідь розміщують на сайті Запорізької міської ради плани-графіки виконання робіт на територіях районів, в яких відображено інформацію про дату проведення робіт, адресу ділянки, метод, який буде застосовано, а також звіти про виконання зазначених планів-графіків.
Тож міська влада до повномасштабного вторгнення пишалася тим, що посідає найвищі позиції рейтингу в Україні щодо очищення від карантинних рослин. Звісно, до повної перемоги над амброзією далеко, але зроблено дійсно багато.
Програма боротьби з карантинними рослинами на 2016-2025 роки була затверджена рішенням Запорізької міської ради у березні 2016 року.
За програмою, застосовують комплексно три методи боротьби – механічний, хімічний та фітоценотичний (агротехнічний).
Механічний спосіб – косіння амброзії – лишається основним як найбільш дешевий, але і найменш ефективний. Навіть після 3-4 разового косіння, амброзія здатна цвісти. Також якщо скосити запізно, у вересні, коли рослина має насіння – то це означає розсіяти його ще більше. Тож найкращий спосіб – виривання з коренем. Його застосовують комунальники у запорізьких парках.
Хімічний спосіб полягає у тому, що для оббризкування рослини використовується спеціальний препарат на основі бішофіту, який вибірково знищує амброзію. Це не типовий гербіцид: коли препарат розкладається, він збагачує ґрунт мікродобривами. Хімічно обробляють ділянки, де амброзії багато, але немає скупчень людей.
З 2017 року застосовують фітоценотичний спосіб – це біологічний метод витіснення амброзії іншими, спеціально підібраними рослинами.
Територію, де зростає амброзія, обробляють культиватором, засівають різними травами шляхом гідропосіву. (Насіння поєднується зі стимуляторами росту, спеціальним клеєм та іншими складовими). Висаджене таким чином насіння повинно витісняти амброзію. Втім, доводиться перші роки виривати шкідника вручну. У центральній частині Запоріжжя висаджують суміш газонних декоративних трав. На пустирях на околиці – суміш злаково-бобових декоративних низькорослих рослин.
Підбір трав має проводитися з урахуванням умов зони вирощування та умов міста. Запорізький Зеленбуд засівав райграс багаторічний («пажитниця»), кострицю («костриця») червону, тонконіг луговий. Але вони виявилися не досить посухостійкі для клімату Запоріжжя.
Намагають взятися активісти і за область. Обласна програма ліквідації амброзії теж була розроблена, але отримала багато претензій.
Запорізькі активісти готові ділитися досвідом з іншими містами, але вважають, що потрібна загальнодержавна програма боротьби з амброзією та спрощення механізму притягнення до відповідальності, збільшення штрафів щодо тих, хто на своїх територіях не бореться з амброзією.
Дізнатися більше тут: ініціатива «Запоріжжя без амброзії»
5. Зелені зупинки: досвід Львова
Зелена зупинка – зупинка громадського транспорту із озелененими дахом (квітами) і задньою стінкою (ліанами).
Найчастіше зелені зупинки проєктують там, де відчувається брак зелених насаджень, проте через щільну забудову або особливості організації дорожнього руху можливостей посадити дерево чи облаштувати квітник немає. Рішення дозволяє розмістити понад 10 м2 рослин на даху та до 12 м2 на тильній стінці зупинки”, – йдеться у «Каталозі зелених рішень» від ГО «Плато».
У Львові перша зелена зупинка розроблена в 2015 році для популяризації екологічних напрямів ландшафтної архітектури.
Зелені дахи за кордоном є дуже поширеними. Сам тільки дах може одночасно утримувати до 250 літрів, а додаткові елементи конструкції перехоплюють опади з прилеглих поверхонь і можуть утримувати більше 500 літрів дощу. Наприклад, у Франції, Німеччині не дають дозвіл на будівництво нового будинку, якщо вони не влаштували зелений дах. В Україні вже теж є така практика на дахах, але це, здебільшого, приватні будівлі.
Уроки, які важливо врахувати:
Потрібна співпраця між різними суб’єктами та організаціями, тож не обійтися без чіткої координації.
• Прозорий та відкритий підхід із залученням місцевих жителів та зацікавлених сторін
• Креативні та прості ідеї легко та швидко реалізуються та підвищують сприйняття проєкту
• Важливо шукати гармонію, взаємодію та баланс природних рішень для міського ландшафту.
Міста, яка підписали Угоду мерів, уже почали впроваджувати рішення для адаптації до зміни клімату. Інші громади, якщо турбуються про комфорт і безпеку своїх мешканців, теж можуть скористатися європейською підтримкою для впровадження рішень з адаптації, впроваджуючи плани відновлення своїх громад.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Планування зеленого післявоєнного відновлення Запоріжжя з урахуванням кліматичних цілей», за підтримки ГО «Екодія» завдяки співпраці із Друзями Землі Німеччини (BUND) та Федерального міністерства з охорони навколишнього середовища, збереження природи та ядерної безпеки Німеччини в рамках проекту Міжнародної Кліматичної Ініціативи (ІКІ).
