Збереження водойм – завдання не лише екологів, а й кожного жителя планети. У Всесвітній день річок, про проблеми й перспективи малих річок Запоріжжя на прикладі Мокрої та Сухої, які є частиною міського ландшафту та важливими елементами місцевої екосистеми, ми говорили з Максимом Сорокою, експертом з екологічної безпеки ГО «Екосенс», засновником Української лабораторії громадських досліджень «Довкола», кандидатом технічних наук.
Малі річки – великі проблеми
Сьогодні багато хто сприймає річку як щось постійне й незмінне. Проте це не так. Якщо не піклуватися про водний об’єкт, він може перетворитися на болото чи пересохнути за кілька років.
«Якщо говорити про Мокру, – наводить приклад Максим Сорока, – років за 15 (плюс-мінус 5 років) вона може просто зникнути. Причому не стільки внаслідок глобальної зміни клімату, скільки через людську бездіяльність. Це означатиме, що ми втратимо важливу частину міської екосистеми, а разом з нею – місце для потенційного відпочинку, відновлення біорізноманіття. Річка – це не просто вода в руслі. Це складний живий організм, який взаємодіє з ґрунтами, рослинністю, людьми. Коли ми руйнуємо хоча б один елемент системи, страждає все інше».
У випадку Мокрої проблема полягає в ерозії та втраті водозабірних територій. Внаслідок забудови, хаотичного втручання та відсутності природного відновлення річка втрачає джерела живлення. Це означає, що під час посухи вона все більше висихає, а під час сильних дощів русло швидко руйнується, зносячи ґрунт і створюючи загрозу навколишнім територіям.
Найбільше страждають верхів’я річки, де вона бере початок у сільській місцевості, та ділянки в межах міста вище автовокзалу. Тут розпочалося замулювання, утворення боліт та хаотичне заростання водойми, а згодом, обміління приводитиме до пересихання грунтів і обвалів берегів.
Цікаво, що річці Сухій пересихання не загрожує, вважає еколог. Її проблеми – забруднення через скиди каналізаційних стоків та ливневок з приватного сектора, стихійні звалища сміття на берегах, відсутність очисної інфраструктури. Місцями річка перетворюється на стічну канаву, втрачаючи свою природну функцію.
«
Якщо не змінити підхід, Суха стане ще бруднішою та небезпечнішою. Чого варті хоч б так звані сміттєві острови, які утворюються мінімум у двох місцях: сміття зносить у річку з парків, приватного сектору та інших територій. «Екосенс» на кожній толоці збирає та вивозить цілі вантажівки сміття, та воно накопичується знову. Чисті береги – це не лише про естетику, це питання здоров’я запоріжців і безпеки довкілля», – стверджує експерт.
А достатньо просто встановити сітки, які б затримували весь цей бруд в одному місці, можливо в районі вулиці Яценка, як це зробили в Києві, і стан річки значно покращиться.
«Цю пропозицію ми озвучили міській владі, – каже Максим Сорока, – сподіваємося і очікуємо на відповідні дії та рішення».
Дослідження, проведене громадською організацією «Екосенс» спільно з мережею «Довкола», зафіксувало підвищений вміст аміаку, нітритів, фосфатів як у Сухій, так і в Мокрій. Це свідчить про потрапляння в річку великої кількості неочищених каналізаційних стоків.
Окремим болем Сухої є ерозія берегів у новій дельті річки у місці впадіння у Дніпро, що сталося після спустошення Каховського водосховища. Через сильну течію відбуваються обвали ґрунту та дерев, що загрожує навколишнім територіям. Утім, громада реагує на це слабо, а влада поки не діє – спостерігає за розвитком ситуації.
«Факт у тому – це я впевнено кажу як фахівець з майже 10-річним досвідом вивчення проблематики, – що і більшість запоріжців, і влада не бачать ані в Сухій, ані в будь-якій іншій малій річці цінності. Тому і не докладають зусиль для їх збереження. Виникає замкнене коло: річка виглядає занедбаною – її перестають берегти – вона стає ще більш проблемною», – каже Максим Сорока.
І це біда не лише Запоріжжя: так усюди, де річок кілька чи створені штучні водойми для потреб населення. «Коли малі річки знищуються, місто втрачає цілий захисний механізм. Це як у людському організмі: якщо почався маленький карієс і його ігнорувати, то потім доведеться лікувати серйозні наслідки. Варто хоча б поглянути на Донецьк: в місті були дві малі річки, але поки був великий канал, на них не зважали. Результат бачимо сьогодні».
Можна подивитися на приклади ближче, в рідному Запоріжжі. Скажімо, в парку Перемоги пересохли озера і прогулянки стали менш комфортними: пташок стало менше, рослинність вимагає більше штучного поливу.
У центральному парку «Дубовий гай» внаслідок зменшення води в річці Мокрій запруда вже перетворилась на болото. Якщо ситуацію не змінити, кореневій системі вікових дерев не вистачатиме вологи – дерева почнуть гинути, а тварини та комахи покидати територію.
Перелік можна продовжувати, а можна почати діяти.
Що може зробити громада
Ініціювати збереження річок може будь-яка активна група жителів, не чекаючи дій міської влади чи спеціалістів. Кроки прості і зрозумілі кожному, вони не вимагають великих грошових витрат, дозволів або створення масштабних проєктів, але мають великий ефект. І ці прості дії кожного жителя, за словами Максима Сороки, можуть мати значний ефект:
«Перше – це мапування території: прогулюєчись берегами, робіть фотофіксацію ерозійних процесів, несанкціонованих скидів, вирубки дерев і так далі. Варто повідомляти про це фахівців. Друге – висівання багаторічних рослин із потужною кореневою системою, які утримують грунт (наприклад, подорожник, конюшина, кульбаба), а також висаджування кущів. Третє – дотримуйтесь культури відпочинку і не смітіть у воді та на берегах. Можна брати участь у спільних ініціативах, толоках, обговореннях».
Водночас, експерт застерігає: слід діяти в межах законодавчих норм.
«Не раджу громаді садити дерева вздовж берегів для їх укріплення, бо це може викликати багато питань. А ось трави, кущі – це можна і навіть потрібно. Хоча б той же бузок: він історично був поширений у Запоріжжі, добре укріплює ґрунт, стійкий до посухи та є медоносом. Тож отримуємо не лише зміцнення берегу, а й рекреаційну територію, а згодом – чудову фотозону. І це вже не тільки питання екології, нашого стану, а також і економіки», – каже Максим Сорока.
Але насамперед експерт закликає дізнатися якомога більше про малі річки: де вони протікають, як виглядають, як вздовж них прогулюватися тощо.
«Щоб берегти – слід полюбити. А любити не можна, доки не дізнаєшся, що воно є насправді», – зазначає співрозмовник.
Загалом, активна громада не має асоціюватися тільки з участю в прибираннях. Це люди, які формують запит на збереження природи та контролюють, як влада виконує свої обов’язки.
Завдання влади
На рівні міста вирішення проблем малих річок вимагає стратегічного підходу. За словами Максима Сороки, без належного управління навіть найактивніші громади не зможуть зупинити деградацію водних об’єктів.
«Влада має не просто реагувати на проблеми, а планувати розвиток річок. Потрібні комплексні програми – від берегоукріплення до розчищення русел і створення зелених зон уздовж води. Процес не повинен бути разовою акцією – він має бути постійним. Важливо також, щоб рішення приймалися відкрито, за участю громади».
Зокрема, в силах влади провести бутування берегів (укріплення камінням), висадку багаторічних деревних насаджень за попередньо розробленим проєктом, розчищення русла та днопоглиблення, щоб збільшити водність, видалення очерету та вищої рослинності для формування нової берегової лінії; боротися з незаконними скидами стоків; встановити захисні сітки для затримання сміття за прикладом Києва (річки Почайна, Либідь).
Якщо громада і влада діятимуть спільно, ситуацію можна кардинально змінити.
Річки як індикатор стану міста
Малі річки – це не лише водойми. Вони відображають стан міського середовища. Коли річка чиста, доглянута, з берегами, де ростуть дерева, кущі та квіти, – це ознака здорової екосистеми. Коли ж вона забруднена, заросла, засмічена, завалена трухлявими гілками – це свідчення занепаду. Збереження малих річок – це не стільки про довкілля, скільки про безпеку, комфорт та якість життя в місті.
«Річка – як термометр, що показує стан міста. Якщо вона хвора – хворіє все навколо», – наголошує Максим Сорока.
Всесвітній день річок – привід згадати, що малі річки є серцем міста. Вони впливають на якість повітря, стан ґрунтів, рівень комфорту та навіть економічний розвиток. Тож діяти слід починати вже сьогодні, переконаний експерт. Зволікання може призвести до того, що Мокра остаточно втратить свою течію, а Суха стане хронічним джерелом забруднення. Тоді відновлення вимагатиме значно більших ресурсів і часу.
Мокра та Суха сьогодні на роздоріжжі: один сценарій – занепад і зникнення, інший – відновлення та інтеграція в сучасне місто як цінних природних і рекреаційних зон.
«Якщо почати діяти вже зараз, річка Мокра залишиться річкою, збережеться рекреаційна зона біля Дубового гаю, а вище автовокзалу з’явиться новий природний парк: місце відпочинку, ментального відновлення, біорізноманіття та медоносів. Щодо Сухої – то люди зможуть гуляти парком Перемоги та узбережжям Дніпра без неприємних запахів, а річка виглядатиме як природна водойма, а не як стічна канава», – розповідає експерт.
Вибір залежить від кожного з нас. За великим рахунком, малі річки Запоріжжя – це не лише природні об’єкти, а й частина історії та майбутнього міста. Їхнє збереження – результат спільних зусиль громади та влади.
«Річка може відродитися, – запевняє експерт з екологічної безпеки ГО «Екосенс» Максим Сорока. – Але для цього потрібно дати їй шанс і перестати ставитися до неї як до непотребу. Це завдання як влади, так і громади, і бізнесу. Ми маємо вирішити: хочемо жити поруч із живими річками чи з каналами, повними сміття».
Матеріал підготовлений завдяки інституційній підтримці ГО «Екосенс» Prague Civil Society Centre
Юлія Коробець
Фото: Тетяна Жавжарова
