На місці Каховського водосховища стрімко розростаються вербово-тополеві ліси, які можуть суттєво вплинути на будь-які майбутні сценарії його відновлення. Водночас громади півдня вже стикаються з наслідками втрати найбільшого резервуара прісної води в регіоні. Про те, чому Великий Луг не повертається, як змінюється колишнє дно водосховища та чи є майбутнє у «нової Каховки», розповів експерт з екологічної безпеки, засновник мережі наукових досліджень «Довкола» та експерт ГО «Екосенс» Максим Сорока.
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС територія колишнього водосховища залишається одним із найцікавіших і водночас найскладніших прикладів того, як природа та люди реагують на масштабні зміни. Поки на місці колишньої водойми відновлюються природні процеси та формується нова екосистема, громади півдня змушені шукати способи жити без ресурсу, від якого десятиліттями залежали економіка, сільське господарство та повсякденне життя.
За словами Максима Сороки, сьогодні вже можна впевнено говорити про те, що сценарій відновлення Великого Лугу не реалізується. Екосистема, яка існувала до будівництва Каховської ГЕС, була втрачена ще в середині минулого століття, а після зникнення водосховища територія почала розвиватися зовсім іншим шляхом. На місці колишнього дна швидко поширюються вербово-тополеві ліси, відновлюються заплавні процеси, збільшується біорізноманіття. Науковці фіксують появу червонокнижних рослин і повернення окремих видів риб, які тривалий час не траплялися на цих ділянках Дніпра. Фактично йдеться не про повернення минулого, а про формування нового природного комплексу, розвиток якого ще кілька років тому було важко передбачити.
Фото: Каховське водосховише після спустошення. 2023 рік. Архів “Екосенс”
Проте історія колишнього Каховського водосховища сьогодні значно більше пов’язана не з лісами чи рідкісними видами, а з водою. Втрата найбільшого резервуара прісної води на півдні України створила виклики, які неможливо повністю компенсувати новими інфраструктурними рішеннями. Побудовані після катастрофи водогони дозволили забезпечити потреби великих міст, однак вони не здатні повноцінно замінити функції водосховища для аграрного сектору, промисловості та багатьох невеликих громад.
Найвідчутніше ці зміни позначилися на територіях, де розвиток десятиліттями був пов’язаний із зрошенням. Частина фермерських господарств уже використовує для поливу солонуваті підземні води, що поступово впливає на якість ґрунтів і в перспективі може призвести до втрати їхньої родючості. Паралельно зі зникненням водосховища змінився і гідрологічний режим навколишніх територій. У низці громад знизився рівень ґрунтових вод, через що пересихають колодязі та свердловини, а доступ до якісної питної води стає дедалі більшою проблемою.
Саме тому дискусія про майбутнє Каховського водосховища, на думку експерта, не може обмежуватися лише природоохоронними аргументами. З одного боку, на території колишньої водойми вже відбуваються природні зміни, які створюють нову екосистему. З іншого боку, регіон продовжує потребувати надійного джерела прісної води для людей, сільського господарства та економіки. Максим Сорока переконаний, що в майбутньому Україні доведеться шукати рішення, яке дозволить поєднати ці потреби. Одним із можливих варіантів може стати створення нового водосховища меншого масштабу, однак наразі такі сценарії залишаються радше предметом фахової дискусії. Війна, замінування територій, відсутність фінансування та природні зміни, що вже відбулися на місці колишньої «Каховки», суттєво ускладнюють будь-які плани відновлення.
Фото: колишнє дно річки Дніпро після падіння рівня води. Архів “Екосенс”
Додатковим фактором стає і саме зростання лісу. Території, які ще недавно були вкриті водою, сьогодні активно заростають деревною рослинністю. Якщо в майбутньому постане питання про повернення водосховища, ці зміни доведеться враховувати, адже затоплення значних лісових масивів може створити нові екологічні та технічні ризики.
Таким чином, через три роки після катастрофи територія колишнього Каховського водосховища залишається простором, де одночасно відбуваються два процеси. Природа демонструє здатність швидко адаптуватися та створювати нові екосистеми, тоді як люди продовжують шукати відповідь на питання, як забезпечити водну безпеку та майбутній розвиток півдня України без ресурсу, який протягом десятиліть визначав життя цілого регіону.
Джерело: УНІАН
