В листопаді 2022 року відбулися найбільші кліматичні переговори COP27, рішення яких прямо впливають на економіку та фінанси всіх держав. Світ говорив про втрати і збитки через зміну клімату. Україна – про наслідки війни для довкілля. Які маємо результати для України?
Що очікували і отримали?
Найбільше досягнення COP цього року – домовленість про створення Фонду відшкодування втрат і збитків від наслідків зміни клімату. Це ті втрати, яких країни не можуть уникнути і до яких не здатні адаптуватися, як-от пошкоджена інфраструктура та майно, а також пошкоджені природні екосистеми чи культурні активи. 55 найбільш вразливих країн Півдня та Океанії давно вже цього вимагали, і саме «африканський» COPу Єгипті став місцем, де домовленість була укладена. Втім, з важливим уточненням: багатші країни G20 (які, власне, мали оплачувати ці збитки) не могли домовитися, хто і скільки має заплатити. Китай – друга за величиною економіка світу – платити відмовився.
Найважливішим результатом СОР27 стало прийняття рішення про створення Фонду фінансування втрат і збитків від змін клімату, однак ми ще не знаємо, які країни його будуть наповнювати та які матимуть доступ до фінансування. «Влітку 2023 року відбудеться додаткова зустріч щодо напрацювання правил і процедур, щоб на COP28 ухвалити рішення про функціонування цього фонду. Україна не буде одним із основним отримувачем цього фонду, бо багато країн зазнають суттєво більших збитків від зміни клімату. Однак ми повинні приймати активну участь у розробці процедур, бо вони можуть потім застосовуватися і до інших фондів щодо розподілу фінансування», – пояснила Світлана Гринчук, заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України.
Скептики вважають, що старт роботи Фонду піде ще декілька років. Наводяться такі докази: обіцяні торік вразливим країнам 100 мільярдів кліматичного фінансування ще і не були надані.
Знову на СОР27 озвучували наміри скорочувати використання вугілля, в рамках Партнерства для справедливого енергетичного переходу виділили фінансування для реформи енергетики у бідних країнах «третього світу», залежних від вугілля.
«Після попереднього COP країни домовились оновити свої зобов’язання для утримання зростання середньої глобальної температури на рівні 1,5, але мало країн це зробили. Більше того, на COP27 були помічені спроби схилити дискусію до зниження амбіцій, щоб спинитися на 2 градусах. Мало було зроблено у сфері адаптації до зміни клімату, у деталізації попередніх механізмів відшкодування втрат і збитків», – оцінив результативність Максим Бабаєв, координатор Української кліматичної мережі.
Для України цікавим на COP27 було теж привернення уваги світу до пошкоджень і збитків, які принесла війна, та пошук фінансування майбутнього «зеленого відновлення» за рахунок кліматичних коштів. Україна планувала активні переговори з іншими країнами щодо ринкових і неринкових м еханізмів регулювання викидів парникових газів. Зокрема, наша держава ще з часів Кіотського протоколу цікавиться запуском вуглецевих ринків і сподівається отримувати фінансування на розвиток чистих технологій за рахунок продажу квот. Адже через війну ми маємо спад промисловості і вугільної генерації та повну відміну авіарейсів, що дало змогу знизити викиди вуглецю ще більше, ніж планувалося. Започаткований Паризькою угодою, вуглецевий ринок усе ще не працює і узгодження технічних правил його роботи триває.
Гринчук підсумовує, що очікувалося більше домовленостей у сфері адаптації, але до COP28 мають бути підготовлені рішення щодо глобальної цілі з адаптації, і вже напрацьовуються рішення про подвоєння глобального фінансування заходів з адаптації.
З нового: окрім розвитку ВДЕ, в рішенні переговорів з’явилося формулювання «низьковуглецеві енергетичні системи», що може означати інвестицій в атомну енергетику чи проєкти з уловлювання вуглецю.
Що Україні вдалося донести до світу під час COP27?
Тема війни в Україні не була предметом переговорів Саміту лідерів, але фактично в усі дні досить жваво обговорювали, як війна впливає на європейську енергетичну безпеку та глобальну кліматичну справедливість. У своїй промові, яку цитували всі великі ділові видання світу, Президент України Володимир Зеленський заявив світовим лідерам, що це російська війна спричинила енергетичну кризу, яка змусила десятки країн відновити виробництво електроенергії на вугіллі. Одначе спільну відповідь Заходу можна висловити словами президента Франції Емануеля Макрона: «Ми не будемо жертвувати кліматичними цілями через війну в Україні».
Україна вперше за всі роки COP мала свій павільйон, у вигляді воронки від снаряду, але розповідала не тільки про вплив війни на довкілля. «Цього року відбувалася особлива синергія і співпраця усіх стейкхолдерів – держави, бізнесу та громадськості – і ми виступили єдиним фронтом, висвітлюючи проблемні питання», – зазначила Світлана Гринчук. СОР27 був поділений на тематичні дні, коли обговорювалися проблеми, і Україна представила свою позицію щодо кожного дня. Перший Український павільйон був один з найвідвідуваніших, біля 3-4 подій і 300 відвідувачів щодня.
Ми розповідали світові про наслідки війни для довкілля і клімату, збільшення викидів вуглецю від війни, про вплив війни на європейську кліматичну політику та на продовольчу безпеку у світі, про ВДЕ та водень.
На заході «Вплив російсько-української війни на кліматичні політики Європи та подальші дії» експерти прийшли до думки, що наразі Європа стикнулася зі значними викликами, які змусили стати більш незалежними від російського викопного палива. Аналітик Андрей Ілас фінського Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) зазначив, що орієнтовно 30% ринкової вартості російського викопного палива потрапляє в державну скарбницю рф. Саме російська агресія підвищила ціни на викопне паливо та стимулювала декарбонізацію, вважають європейці. «Російська війна стала реальним поштовхом для Євросоюзу, щоб ми відмовилися від викопного палива та інвестували у відновлювані джерела енергії. Також серйзним виклиокм для нас таане відбудова України», – зазначила директорка CAN Europe Кіара Мартінеллі, яка модерувала захід.
Проблемою для України є ускладнення підрахунку та верифікації викидів, які спричиняє російсько-українська війна. Про це говорили на сайд-івенті “Dealing with military and conflict related emissions under the UNFCCC”, де представили досліження Climate damage caused by russias war in Ukraine
Так, протягом 7 місяців, з лютого 2022 року, загальний обсяг викидів вуглецю становив 82,8 млн тонн, з них пожежі – 23,8 млн тонн СО2, бойові дії – 8,9 млн тонн СО2, рух внутрішньо-переміщених осіб та біженців – 1,4 млн тонн СО2. Але найбільше викикдів спричинить відбудова об1єктів цивільної інфраструктури – 48,7 млн тонн СО2.
Міндовкілля разом із проектом Apena3 на заході «Відходи війни: виклики для України, вплив на довкілля та клімат».
«Ми ще раз заявили на світ всім нашим партнерам, що проблема відбудови України стоїть зараз нагально. Відходи від руйнувань будівель, інфраструктурних об1єетів, військові відходи спричиняють дуже великий вплив на довкілля і зміну клімату. Забруднюються грунти, вода, страдають люди. Чим більше такі відходи будуть перебувати і не будуть повторно використовувати, це б3де більше впливати на довкілля і життя», – зазначила юристка реформи управління відходами RST Міністерство екології та природних ресурсів України Олена Вусик. – Ми не можемо впоратися самі і потребуємо допомоги всього світу». За перші 2 місяці повномасштабної війни в Україні було спродуковано приблизно 15,2 млрд тонн відходів (знищені чи пошкодженні будинки) та понад 325 000 тонн відходів становила згоріла російська техніка.
В Україні наразі сформований проєкт рішення щодо поводження з відходами від руйнувань, який загалом передбачає питання переробки таких відходів, повторне використання та складування. Українська сторона закликала міжнародних експертів приєднатися до розробки документу, адже наразі Україна не є першою країною в світі, де постало питання правильної утилізації відходів війни.
Досить несподіваним було обговорення ролі гендерної рівності в декарбонізації та зеленому відновленні як можливості. «Зелене відновлення може бути використано як вихідна точка не лише для декарбонізації та екологічної модернізації, але й для соціальних трансформацій», – зазначила координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна Оксана Алієва.
Україна була активною і в день сільського господарства, бо війна в Україні зруйнувала звичну логістику та спричинила нестачу і здорожчання продовольства для країн Півдня. Підраховано, що 70 млн людей матимуть проблеми з продовольством через війну в Україні. Значну увагу приділяли потребі підтримки агросектору, Зеленим Зерновим шляхам та меліорації для адаптації сільського господарства України до посухи.
«Посилення енергетичної безпеки за допомогою рішень на основі локальної відновлюваної енергетики» – це те рішення, яке українська громадськість та експертне середовище вважають оптимальним для відходу від залежності від вугілля та російських нафти і газу.
Максим Бабаєв, координатор УКМ, виголосив кредо: «Громадяни та громади мають право мати доступ до електроенерії незалежно від того, що відбувається у світі». Також експерт навів приклади того, як міні-СЕС допомогли пережити населенню окупацію.
Депутат Європарламенту від Німеччини Міхаель Блосс зазначив, що ВДЕ зараз отримали чітке маркування як «енергія миру». ЄС налагоджує практики енергетичної незалежності, особливе місце серед яких посідають програми European Green Deal і RePower EU, проте для подолання цього виклику потрібно створити зовсім інший ринок енергії, максимально децентралізувати енергопостачання, здійснити реформу дизайну енергетичного ринку та підтримувати локальні громади у виробництві власної енергії з ВДЕ. Також на порядку денному, за словами депутата, залишається питання того, як ЄС може допомогти Україні пережити війну.
«Крім наслідків війни, нам вдалося продемонструвати, що ми не живемо лише війною, що в нас масштабні плани на зелене відновлення – кліматично нейтральне з використанням зелених технологій. І ми продемонстрували, що готові переформатовати економіку більш дружнім для довкілля шляхом. Це дуже позитивно сприйняв світ, і було багато пропозицій реальних проєктів», – оцінила Світлана Гринчук.
Що отримала Україна від переговорів?
Найбільшу підтримку світу викликала ініціатива української влади зі створення глобальної платформи для оцінки збитків довкіллю внаслідок війн. Міндовкілля наводить цифри, що викиди СО2 у 2022 році в Україні через війну вже збільшились 23%, порівняно з 2021 роком. Україною вже розроблено 7 методик розрахунку шкоди для довкілля, які визнані і застосовуються в Україні, але не поза її межами. Світовий банк представив власне дослідження «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення» (Rapid Damage and Needs Assessment). Dixi group теж представили своє дослідження “100 days of war: consequences for the Ukrainian environment”.
США запропонували свою підтримку, щоби ці підходи були не тільки українськими, а максимально враховували досвід і вимоги інших країн міжнародного співтовариства, щоб можна було максимально використовувати дані оцінки збитків у міжнародних судах. Як пояснює Гринчук, «Ми отримуємо технічну та консультативну підтримку ЄС. Напрацьовуємо меморандум із юридичного супроводу і підготовки позовів у міжнародні суди. Ми маємо показати, що війна – це дорого, і це призведе до збитків для довкілля та фінансових втрат».
Україна презентувала на COP27 ще новий інструмент повоєнної відбудови України – Кліматичний офіс. «Ідея створення кліматичного офісу виникла декілька років тому, Європейська комісія готова допомагати в реалізації ідеї через GIZ. Метою буде надання консультаційної підтримки, розширення інституційної спроможності в реалізації кліматичної політики не тільки міндовкілля, але і інших міністерств», – розповіла Гринчук.
Громадськість відзначила лобіювання інтересів агробізнесу та велику увагу Уряду до створення «Зелених зернових коридорів» для експорту продовольства з України. «Щодо зелених зернових шляхів, то маємо об’єднати всі країни. Відновити логістику, яка постраждала від війни», – зазначила Гринчук. Анонсується поступова заміна автотранспорту на електротранспорт або авто з водневим двигуном.
«Крім міждержавного переговорного процесу, СОР є концентрацією досвіду, результатів досліджень, напрацьованих методологій, нових ідей, перспективних планів з усього світу, – підсумував Олександр Муляр, керівник проекту «Підтримка зеленого відновлення в Україні» ПРООН. – На жаль, триває війна і є нагальні питання, до яких долучається ООН. Але ми не можемо допустити відставання України від інших.
Важливим було питання альтернативних джерел енергії, що пов’язане з енергетичною безпекою, дуже перспективною є чиста енергія з біомаси для України як аграрної країни. Важливим є питання енергоефективності громадських і приватних будівель, управління відходами».
Перші кроки для реалізації планів
Надзвичайно великим викликом для Україна цього і наступного року буде збір і підготовка звітності з викидів парникових газів. Міндовкілля спільно з Міненерго продовжать обговорювати інтегрований план з енергетики і клімату, щоб завершити процес підготовки.
Формується стратегія відмови від балансування АЕС через вугільні ТЕС, потрібні будуть зелений водень, акумулятори в промислових масштабах, гідроакумулюючі станції, управління попитом, вітрогенерація і т.д.
Триває робота над єдиною методикою підготовки регіональних планів з адаптації, які мають бути інтегровані з планами відновлення.
Висновки для України
«Україна позиціонує себе як країна, що чітко бере курс на декарбонізацію, але бракує чіткого бачення, тож потрібно напрацювати рішення, як відновлювати економіку, відновлювати енергосистему, яка зазнає таких нищівних ударів. Зрозуміло, що відновлення не може бути на основі старих технологій та викопного палива. Бракує інтегрованого підходу, як ми будемо будувати енергопостачання країни без викопного палива, видобутку вугілля. Адже для цього треба створювати цілі нові галузі економіки на основі відновлюваної енергетики», – підсумовує Олег Савицький, експерт Razom we stand.
«Завжди на COP є багато ініціатив, але рівень втілення їх є недостатнім, і спостергаємо розрив між планами і тим, що справді реалізовується, – робить висновки Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна. – Дотримання попередньо взятих на себе зобов’язань є дуже важливим, і Україна неодноразово наголошувала, що дотримується попередньо взятих зобов’язань щодо скорочення викидів».
На думку експертки, Україна знаходиться в кращому становищі, ніж країни Півдня та Острівні країни, тож нам треба не тільки просити кошти на відновлення, але пропонувати свої рішення. «В умовах, коли країни змагаються за кліматичне фінансування, а показником виступають наявні чи потенційні наслідки зміни клімату для конкретної території, Україна ризикує опинитись у програшному становищі, якщо займе виключно позицію жертви, адже в очах світової кліматичної спільноти вона є індустріалізованою державою, яка також несе відповідальність за зміну клімату, при цьому є менш вразливою до її наслідків», – аналізує Алієва.
«Нам важливо було показати світові, що Україна потребує не лише підтримки міжнародної спільноти. Нам важливо фундаментально змінити бачення України в глобальному просторі. Щоб нас сприймали не як слабку ланку, хто потребує допомоги, а бачили в нас сильного самодостатнього партнера. І розуміли, що відбудова сучасної потіжної економіки України – це ключ до декарбонізації Європи. А Україна здатна бути партнером у зеленій трансформації та бути самодостатнім експортером зелених технологій», – декларує думку українського бізнесу Наталя Слободян, старша менеджерка з питань зміни клімату та екології ДТЕК (який, до речі, був одним із головних спонсорів Українського павільйону).
Україна, створивши Український павільйон, вже показала, що хоче ставати суб’єктом кліматичної дипломатії, вести Європу за собою через співпрацю у зеленому відновленні.
Тетяна Жавжарова,
