«Ерозія – це як карієс»: розмова з Максимом Сорокою про лікування малих річок Запоріжжя

Річки тисячоліттями формують наші міста та села, ландшафти й життя. Однак в останні десятиліття господарська діяльність людини, зміна клімату та військові дії створили серйозні виклики для водних екосистем. Якими мають бути рішення, аби річки залишалися живими, а ми могли мати доступ до чистої води й здорових екосистем у майбутньому та були певними, що наші річки залишаться джерелом життя, а не проблем для наступних поколінь?

Про це говоримо з експертом з екологічної безпеки ГО «Екосенс», науковим керівником лабораторії  «Довкола», кандидатом технічних наук Максимом Сорокою, який досліджує й впроваджує практики сталого водокористування.

– Почнімо з базового: що таке ерозія і чому вона небезпечна саме для берегових ліній?

– Під час експедиції, яку проводила спільнота «Екосенс» в 2024-2025 роках, ми виявили, що внаслідок спрацювання Каховського водосховища на берегах Мокрої та Сухої (Московок) з’явилися нові заплави й тераси. Подекуди ці території заросли тополями, вербами чи іншою рослинністю. Я попереджав про ризики розмивання берегової лінії, терас каньйону нового русла та вимивання банкетів цих терас. Саме так і сталося, що ми побачили в 2025 році. Обвали берегів і нові укоси по кілька метрів заввишки – це наслідок дії інтенсивних опадів – дощів та злив – що спричиняють вимивання (ерозію) ґрунту, загрожуючи завалюванням. І це не просто естетична загроза таких зон: процес призводить і до вторинного замулення. Наприклад, у новому гирлі Сухої ситуація загрожує стану дерев, споруд поблизу нового каньйону річки. Це новий для цієї місцини вид ерозії, що виник внаслідок різкого падіння рівня води. Про це ми детально докладали під час презентації результатів наших досліджень влітку цього року на науково-технічній раді при ЗОДА. Якщо нічого не робити, за 5–10 років цей вид ерозії напевно створить довгострокові проблеми для балансоутримувачів, тобто для органів місцевого самоврядування, і відповідно для жителів.

– Явище критично небезпечне вже зараз чи є важелі впливу?

– Важелі впливу на ерозію є, і краще діяти зараз. Я спробую пояснити проблему ерозії, використавши стоматологічну метафору: маленький карієс простіше вилікувати, ніж потім видаляти нерви, лікувати канали чи втратити зуб. З ерозією берегів річок так само. Зараз ми є свідками проблеми ерозії на ранній стадії, так би мовити «маленький карієс». І у громади та у влади є різні інструменти, щоб попередити цю проблему.

– Що можуть зробити самі жителі?

– Містяни вже зараз можуть долучитися до попередження ерозії. Для цього я б виокремив три основні напрямки дій.

Перший напрямок дій – це візуальна громадська інвентаризація, картографування усіх місць, де є ознаки ерозії. Громадяни можуть обережно гуляти повз берегову лінію та фіксувати ерозійні процеси: побачивши місця, де вже спостерігаються первинна ерозія, посунувся ґрунт, утворилися ґрунтові балочки або видно розмиття ґрунтового кому з коріння і так далі. Кожен охочий може сфотографувати такі місця та надіслати світлину з координатами фахівцям (на ecosense.ngo@gmail.com). Це дуже важливий етап попередження проблеми ерозії – проста  дія може допомогти експертам далі правильно спланувати дії, і практично не вимагає від людини технічних або фахових ресурсів.

Другий напрямок дій – це громадські ініціативи з висадження рослинності. Плануючи ці активності важливо діяти в рамках дозволеного озеленення, що не потребує додаткових дозволів від органів місцевого самоврядування. У першу чергу, для попередження руйнувань, укріплення ґрунтів укосів нового каньйону річки, можна насіяти багаторічні трави з гарною кореневою системою (бо саме гарна коренева система допоможе попередити перші прояви ерозії). Для цих цілей найкраще використовувати насіння рослин, що садівники називають бур’янами: свинорий, пирій, подорожник, кульбаба, конюшина.

Громадяни можуть допомогти в новій екосистемі формувати багаторічну кущисту рослинність. Наголошую: садити на берегах річок слід не дерева, а саме кущі, або деревоподібні кущі. (Ми не рекомендуємо висаджувати для протиерозійних цілей дерева, бо для висадження дерев потрібен дозвіл органів місцевого самоврядування.) Ми часто недооцінюємо потужність кущів як інструмента протидії будь-яким видом ерозії ґрунту, не тільки на берегових лініях. Це може бути бузок, шипшина або чайна роза, тамарикс.

– Чому ви рекомендуєте садити бузок?

Колись історично, Запоріжжя, взагалі ця частина Дніпрянщини, була краєм бузку. Це аспект нашої природно-історичної спадщини, яку ми забули за цими бетонними джунглями. Бузок має багато переваг для протиерозійного озеленення: це посухостійка, медоносна рослина, з міцною кореневою системою, яка добре укріплює ґрунт.

Бузок має добру адаптацію до екстремальних кліматичних умов, а це допоможе рослині пережити як літню посуху, так і зимові «вологі морози». Це швидкоросла рослина, стійка до поширених грибкових захворювань та шкідників, яка має здатність до самопоширення, а це гарантує нам сталість зелених насаджень та їх самовідновлюваність на території терас річки.

Уявіть собі нову дельту Мокрої чи Сухої, яка весною квітне бузком. Це і захист, і краса, і нові рекреаційні зони, і підтримка місцевих колоній бджіл, що страждають від змін клімату.

– А які дії мають робити місцева влада та органи самоврядування для порятунку малих річок?

– Ми рекомендували на найбільш ризикових ділянках виконати захисне бутування відкосів, тобто укріпити великим камінням. Подібні зони вже є на річці Мокрій – бутовий захист добре тримає ґрунт на укосах і не заважає рослинності розвиватися. Також на річці Мокрій вище автовокзалу ми радимо виконати розчищення та днопоглиблення. Це б збільшило масу води у середніх ділянках річки, що у свою чергу допоможе стабілізувати екологічний стан і призупинити деякі, не тільки ерозійні, екологічні негативні проблеми.

– Тобто ви говорите зараз про механічне розчищення?

– Так. Тож у органів місцевого самоврядування є чотири основні напрямки дій: захисне бутування; висадка багаторічних деревних насаджень відповідно до проєкту, днопоглиблення, розчищення і боротьба з розмуленнями, тобто формування нової берегової лінії. Четвертий напрямок дій –  потрібно боротися з усіма видами нелегальних стоків, що досі спостерігаються на цих річках. Зараз перед органами місцевого самоврядування та влади постала завдання сформувати довгострокову політику в питанні збереження малих річок міста.

– Пане Максиме, скажіть, будь ласка, якщо, наприклад, прибрати штучні перекриття річок, маленькі греблі – води стане більше. Чи врятує це берегову лінію від того ж обсипання, вивітрювання і так далі?

– Греблі не всюди проблема. Ви знаєте, мені дуже не подобається – говоритиму як інженер, коли огульно говорять, що всі греблі мають бути знищені, і це вирішить всі проблеми. Нічого подібного. Ось була знищена гребля «Каховського моря». Це створило величезну кількість соціально-економічних і соціально-екологічних проблем, які потрібно буде вирішувати наступні років 80. Я проти будівництва будь-яких нових гребель, тому що будь-яка гребля – це квиток в один кінець. Але, якщо говорити про Суху та Мокру, греблі не є ані проблемою, ані вирішенням для цих річок.

– А які найгостріші проблеми для цих малих річок?

– Для Мокрої – пересихання. Моделювання показує: через 15 років, плюс-мінус п’ять, вона може зникнути. Уже зараз у верхів’ях річки спостерігаються посухи всіх типів – гідрологічна, метеорологічна, ґрунтова. Якщо не збільшити водну ємність і не захистити джерела живлення, ми втратимо річку, а отримаємо болото з усіма наслідками.

Для Сухої інша історія: вона повноводна, але брудна. Там високі концентрації аміаку, нітритів, фосфатів. Це свідчить про потрапляння каналізаційних стоків. Додаткова проблема Сухої – це «сміттєві острови», що утворюються в парку Перемоги, вздовж Шевченківського району та вище за течією. Тут потрібен контроль і конкретні технічні рішення. Новою у всіх сенсах проблемою Сухої є ерозія берегів нової дельти. Всі бачили ці каньйони на виході річки Суха у нове русло Дніпр. Ви могли в медіа бачити світлини, як завалилось ще одне дерево і оголилися бетонні, як я розумію, дренажно-оглядові колодязі. Передбачаю, що наступного року ми вже будемо бачити світлини, як і ці колодязі завалилися, і ще якісь дерева теж. Звісно, якщо залишати цю проблему без уваги. А аналіз фактів і подій показує: ані переважна більшість суспільства, ані місцева влада не бачать цінності в малих річках.

– Ерозія мислення?

– Не бачити цінності малих річок – це не проблема виключно містян Запоріжжя. Цю проблему ми можемо спостерігати у більшості країн. З розвитком централізованого водопостачання, населення нівелює цінність до малих річок (або поверхневих водоносних горизонтів), бо перестало брати з них воду для пиття.  Це загальна проблема ставлення містян агломерацій до блакитної мережі міст і селищ. Особливо, якщо ще є великі водні об’єкти: в населення не формується культура ціннісного ставлення до локальних малих річок. Так би мовити «ерозія мислення» через споживацьке знецінення.

Можемо провести паралелі з тим, що відбувається зараз в Донецьку: велике місто, в якому блакитна мережа була знівельована остаточно. Там історично пролягало дві річки, які через певні дії пересохли або засолилися так, що воду з них уже не можна використовувати. Але був побудований величезний канал з Дніпра – і ніхто не зважав на ті малі та непридатні до споживання річки: ну, течуть собі, та й хай течуть. А тепер шкода. Звісно, Запоріжжю не загрожує аналогічний сценарій, доки існує Дніпровське водосховище. Байдужість населення акцентує: ми сприймаємо малі річки в місті тільки з позиції, як би їх використати. Та все ж ми маємо оберігати малі річки і створювати для них нові сенси.

– Ми говоримо про місто, і не зважаємо, що малі річки можуть, наприклад, бути корисними і потрібними жителям приміської території, віддалених сіл. Там така сама проблема чи в них інше ставлення до малих річок?

– Можу сказати зі свого багаторічного досвіду (а я займаюся моніторингом малих річок з 2016-го року і був учасником понад 15 експедицій у малих і сільських громадах), є дуже відчутна різниця у ставленні до малих водних об’єктів саме в громадах сільських, де немає сталого централізованого водопостачання.

Та все ж «ерозія цінності» характерна навіть і для сільської місцевості. До 1990-х роках селяни в основному брали питну воду з колодязів та річок – і розуміли цінність і важливість збереження цих водних ресурсів. Зараз у багатьох селах понабурили свердловин, понаставили насосів… Такі неорганізовані системи водопостачання, на жаль, погано впливають на загальну гідро-екологічну ситуацію.

На прикладі, нашої річки Мокра (Мокрянка), яка бере свій початок задовго до міста в сільській місцевості. За рахунок того, що місцеве населення перестало залежати від води з цієї річки, ми бачимо наслідки: прибережна смуга активно розорюються, джерела замулюються тощо. Між тим, у сільській місцевості давно є водний дефіцит. На територіях Запорізького району останні 5 років спостерігаються ґрунтово-гідрологічна, гідрологічна та метеорологічна посухи – всі види посух, які тільки існують. І як наслідок – і в колодязях, і в свердловинах, і в річках води стає все менше і менше. Саме тому я підтримую спільноту «Екосенс» у заклику якомога скоріше розробити план адаптації до змін клімату, якого досі не розроблено для Запорізької області. І одним з ключових елементів в цьому плані має стати саме захист не тільки зеленої, а в першу чергу блакитної мережі. Бо блакитна мережа невдовзі стане зеленою: пересихаючі річки швидко заростають якоюсь зеленню.

– Це приклад дна Каховського водосховища…

– Так, у принципі всюди, де вода відійшла. І ми маємо оберігати не тільки зелену мережу, а також і блакитну мережу. Вкрай важливо для громадських інституцій, для науковців, для митців, в тому числі, урбаністів тощо, шукати нові сенси і підсвічувати саме нові сенси локальних водних об’єктів.

Як приклад, я можу сказати про ставки в запорізьких парках. Вони ніколи не розглядалися населенням як джерело водопостачання – ну, були собі і були, люди любили гуляти поблизу них. А як вода пішла в парку Перемоги – люди зрозуміли, що чогось не вистачає, і мікроклімат якось змінився. В Дубовому гаю так само. Але тут небезпека ще й для старовікових дубів і інших цінних порід дерев, яким у ґрунті не вистачає вологи. Я і мої колеги в спільноті змучились бути Кассандрою (грецький міф про віщунку Кассандру, яка передбачала майбутнє, проте їй ніхто не вірив – авт.): ми бачимо ці ризики для блакитної мережі міста Запоріжжя, попереджаємо про короткострокові та довгострокові наслідки, пояснюємо величезну цінність усіх малих річок міста та повсякчас наголошуємо – діяти слід вже зараз.

– Ви кілька разів повторювали: діяти треба вже. А як щодо аргументу, що «не на часі»?

– Авжеж на часі! Все інше – небезпечна ілюзія. Давайте приведу інші приклади – того самого Покровська, зараз Слов’янська. Там навіть війну було на часі захищати підземні водоносні горизонти, робити штучні колонки, захищати малі річки, які зараз під час аварійних ситуацій допомагають населенню вижити.

А коли буде це «на часі»? Одна справа, коли ми пропонуємо великі інфраструктурні проєкти з багатомільйонними бюджетними асигнуваннями – як соціальними, так капітальними інвестиціями. Добре, у цьому випадку дійсно слід все добре зважити – чи потрібно це громаді. А інша справа, коли ініціатива від громади! Згадаймо ініціативи «Екосенсу»: висаджування трав і бузку. Ну, скільки треба мільйонів для цього? Взагалі можна самостійно нарізати того самого бузку на наступний рік, в ящик з торфом понаставляти ці гілки, поливати – воно проросте, коріння дасть. Бузок взагалі дуже добре приживається – ось така справжня козацька рослина, все витримає. І навесні ходити і садити. Невже це так великі гроші? Це не на часі? Якраз на часі!

Навіть у складній дискусії про днопоглиблення на розчищення річки Мокра – це на часі! Бо якщо ми зараз не збільшимо масу води на цій ділянці, витративши до 10 мільйонів, то в нас буде проблема значно більша, вирішення якої коштуватиме мільярди. Тим паче, що ми створюємо додаткову цінність цих територій – збільшуємо рекреаційний та естетичний потенціал, підтримуємо зелену та блакитну мережу міста. І хочу нагадати, що коли інвестуються такі гроші навіть в невеличкі інфраструктурні проєкти, це стимулює місцеву економіку, завдяки податкам. Взагалі, я переконаний, що фразу «не на часі» треба забувати, бо враження, що її придумали якісь російські політінформтехнологи. Просто треба завжди конструктивно і раціонально підходити до питання.

– Поговорімо про сценарії – негативні та позитивні.

– З негативних: пересихання Мокрої, заболочування, хаотичне заростання, загибель дерев у Дубовому гаю, обсипання берегів. Для Сухої – перетворення на стічну канаву зі сміттєвими островами та сильною ерозією нової дельти, можливо впритул до Набережної. З позитивного: збереження водного режиму, створення нових рекреаційних зон, відновлення біорізноманіття, мікроклімату, поява нових фотозон, зупинка руйнівних процесів берегових ліній.

Малі річки – це індикатор стану міста. Якщо вони хворі, хворіє й місто, якщо відновлюються – відновлюється й громада. Якщо ми не почнемо діяти зараз, завтра може бути запізно.

ГО «Екосенс» запрошує наприкінці жовтня на Бузкову толоку: висаджувати різні види бузку на берегах малих річок, укріплювати ґрунти і водночас відтворювати історичну пам’ять для міста Запоріжжя. Детальніше>>

 

Юлія Коробець

Фото: ГО «Екосенс»