Питання скляних відходів після свят — це болюча точка для міста, адже за два тижні свят ми згенерували обсяги скляних пляшок, які зазвичай накопичуються за рік. І найбільш проблемні – з-під шампанського, які складно здати на переробку. Але необхідно.
Міф про «непереробність» пляшок від шампанського
Існує популярне переконання, що пляшки від ігристого не приймають на переробку. Це напівправда, яка залежить від того, про що саме ми говоримо: про повторне використання чи про переплавку.
- Повторне використання (мийка): НЕМОЖЛИВО.
На відміну від стандартних пивних пляшок, пляшки від шампанського в Україні майже ніколи не використовуються повторно. Причина — високий тиск усередині (до 6 атмосфер). На склі можуть з’явитися мікротріщини, які неможливо помітити оком. При повторному наповненні така пляшка може вибухнути на лінії або в руках споживача. Тому заводи не ризикують і не закуповують їх як оборотну тару.
- Переробка на склобій (переплавка): МОЖЛИВО.
Скло пляшки від ігристого — це якісна сировина. Якщо ви кидаєте її у контейнер для скла, вона їде на склозаводи (наприклад, у Гостомель чи Вільногірськ). Там її подрібнюють, змішують з шихтою і плавлять при температурі близько 1400-1600°C і виготовляють нові пляшки.
<Одна порожня пляшка для класичного ігристого важить близько 800–900 грамів. Тобто на кожен мільйон пляшок завод «споживає» майже 900 тонн скла>
Чому їх «не хочуть» брати в пунктах прийому?
Багато дрібних пунктів прийому вторсировини відмовляються брати пляшки від шампанського саме тому, що вони не є «оборотною тарою» (їх не можна здати на завод за ціною пляшки). Їх приймають лише як склобій на вагу, що коштує копійки. Для заготівельника це часто логістично невигідно: пляшка важка, об’ємна, а коштує мало.
Переплавка – вигідніша і екологічніша
Виготовлення скла для шампанських вин — це надзвичайно енергозатратний процес, оскільки піч має працювати при температурі близько 1500°C. Отже, такі аргументи:
- Використання склобою замість первинної сировини (піску, соди, вапняку) знижує споживання електроенергії на 3–5% на кожні 10% доданого склобою. Оскільки сучасні заводи (як-от у Гостомелі) можуть використовувати для варіння скла до 80% вторсировини, економія стає колосальною.
- Викиди CO2: Кожна тонна переробленого скла запобігає викиду близько 300 кг вуглекислого газу в атмосферу. Для Artwinery з їхнім обсягом у 3 млн пляшок — це потенційне запобігання викидам 900 тонн CO2 на рік, якщо все скло піде на переробку.
- Переплавка однієї важкої пляшки від ігристого (900 г) економить стільки електроенергії, скільки потрібно для роботи LED-лампи протягом 24 годин або зарядки вашого смартфона протягом тижня.
Статистика: скільки ми викидаємо?
Точної цифри «тільки по шампанському» у масштабах всієї країни немає, але ми можемо вирахувати її через непрямі дані та регіональні показники:
- За даними КП «Київкомунсервіс», лише за перші 12 днів січня з контейнерів для скла у столиці збирають близько 250 тонн склобою. Це еквівалент приблизно 300–400 тисяч пляшок ігристого та іншого алкоголю лише в межах одного міста за святковий період.
- До повномасштабного вторгнення лише один великий завод (наприклад, Київський завод шампанських вин) повідомляв про необхідність постачання близько 3 млн пляшок на ринок саме під новорічні свята. Якщо додати інших виробників та імпорт, мова йде про мільйони одиниць тари за 2-3 тижні.
Artwinery (колишній Артемівський завод шампанських вин) до війни виробляв 25 млн пляшок на рік. При поточному обсязі у 3 млн пляшок/рік, компанія генерує попит на 2 700 тонн нового високоякісного скла щорічно.
- Загальна картина: Близько 95% побутових відходів в Україні досі опиняються на полігонах. Скло — інертний матеріал, воно не отруює ґрунт хімікатами, як пластик, але воно займає місце і може розкладатися до 1000 років.
У Запоріжжі, згідно даних першого етапу морфологічного аналізу, скло становить до 30% у загальному обсягу побутових відходів.
Де переплавляють пляшки?
Основні потужності з переплавки в Україні знаходяться у Гостомелі чи Вільногірську. Під час війни обидва заводи пройшли через складні випробування.
Гостомельський склозавод (Vetropack) сильно постраждав на початку повномасштабного вторгнення (одна з трьох печей була повністю знищена), зараз активно працює. Відновлення роботи Гостомеля — це справжній «зелений» успіх. Коли такі заводи працюють, попит на бите скло (склобій) зростає.
Завод знову став одним із найбільших споживачів склобою в Україні. Для виробництва нової тари вони використовують значний відсоток вторинної сировини, що дозволяє економити енергію та зменшувати викиди.
ТОВ «Вільногірське скло» на Дніпропетровщині залишається одним із лідерів галузі та продовжує роботу. Завод є критично важливим для південних та центральних регіонів України, оскільки забезпечує значну частину ринку пляшок (зокрема і для ігристих вин).
Завод розташований поруч із Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, що забезпечує його якісним кварцовим піском. Вони також приймають склобій для переробки, що робить їх важливою ланкою в циклі рециклінгу.
Що ми можемо зробити?
Скло варто сортувати, бо в Україні є потужності, які здатні його перетворити на новий ресурс, а не просто лишити на звалищі. До того ж зараз у Київській області починається будівництво ще одного великого заводу — NovaSklo, який до 2028 року має стати першим в Україні виробником листового скла (для вікон), що ще більше розширить можливості переробки.
Як експерт, я раджу такий алгоритм:
- Не кидайте в загальний смітник. Скло, змішане з харчовими відходами, на сміттєсортувальних станціях важче відібрати.
- Шукайте спеціальні контейнери-сітки для скла. Навіть якщо пляшку розіб’ють при вивантаженні — це добре. Для переплавки потрібен саме склобій.
Пляшки з-під шампанського — це мільйони одиниць високоякісного темного скла, яке ідеально підходить для переплавки на заводах. Тож будьмо відповідальними!
Стаття підготована в рамках проєкту “Інституційна підтримка ГО “Екосенс” за підтримки Prague Civil Society Centre.
Фото: OLX
