22 березня, у Всесвітній день води, ми говоримо з експертом ГО «Екосенс» та науковим керівником лабораторії «Довкола» Максимом Сорокою про річки як про систему – складну, вразливу і таку, що стрімко змінюється під впливом кліматичних процесів, воєнних дій та людської діяльності.
Можемо констатувати: водна система Запорізької області перебуває у стані нерівномірної трансформації, де окремі випадки позитивних змін співіснують із системними проблемами. «Якщо говорити про річку Дніпро, як основний водний об’єкт Запоріжжя, то ситуація після 2023 року певною мірою стабілізувалася, і річка поступово входить у свій звичний гідрологічний та гідрохімічний режим, характерний до червня 2023 року. Водночас, стан малих річок Запоріжжя залишається стабільно поганим», – пояснює експерт.
Саме цей контраст між великою річкою та малими водними системами сьогодні визначає реальний стан водних ресурсів регіону.
Після руйнування Каховської ГЕС відбулися суттєві зміни в гідрологічному режимі регіону. Дніпро, як велика водна система, поступово адаптується до нових обставин та повертається до умовно природного проточного стану. Це дає річці Дніпро певну здатність до самовідновлення.
Натомість малі річки втратили цей ресурс.
«Найбільша проблема малих річок у Запорізькій області зараз – це водність. Локальні та глобальні зміни клімату безпосередньо впливають на водний баланс у малих річках, а також на здатність річок до самоочищення. Додатково ситуацію погіршують локальні забруднення на землях водозбірного басейну та у водоохоронних зонах малих річок, наприклад: господарська діяльність, несанкціоновані скиди зворотних вод, засмічення водоохоронних зон та надзвичайне забруднення, спричинене воєнними діями, ворожими обстрілами об’єктів критичної інфраструктури тощо», – зазначає Максим Сорока.
У південно-східній частині колишнього Каховського водосховища частина водних об’єктів фактично втратила проточність і функціонує як ізольовані водойми, що значно підвищує їхню вразливість до будь-яких зовнішніх впливів.
Фото: Максим Сорока на обстеженні річки Суха (Московка) на етапі початку ерозії берегів після руйнування Каховського водосховища. 2024 рік
Обмежений моніторинг і фрагментована картина
Оцінка реального стану річок ускладнюється обмеженим доступом до значної частини територій.
«Зараз немає доступу до частини річок (в Запорізькій області, на території активних бойових дій) у державних інституцій та громадських або академічних спільнот . Ми змушені спиратися на результати попередніх моніторингових місій, які востаннє виконані у липні-вересні минулого року. Усі ці роки Великої війни дослідники вимушені спиратися на результати досліджень окремих проб води або непрямі спостереження (через аналіз фото- та відео- інформації у соціальних мережах або результати дистанційного зондування Землі», – пояснює експерт.
За його словами, навіть цих обмежених даних було достатньо, аби фіксувати серйозні екологічні порушення.
«У 2025 році у рукавах річок Кушугум та Конка фіксували дуже сильну евтрофікація, дефіцит кисню, а також замори риби. Це свідчить про те, що в умовах втрати проточності водні системи швидко переходять у стан деградації водної екосистеми».
У новому сезоні можливості для польових досліджень ще більше обмежуються, що створює ризик недооцінки масштабів проблеми.
Окуповані території: обмежені дані, серйозні сигнали
Окрему проблему становлять річки на тимчасово окупованих територіях.
«Останні реальні дані – квітень-липень 2022 року, у той час як волонтери під час евакуації через гуманітарні коридори доставляли поодинокі проби води для аналізу. Зараз про екологічний та гідрохімічний стан річок на окупованій території ми маємо лише непрямі дані. Зокрема, по річці Молочна минулого року спостерігалося значне обміління і сильний дефіцит водності. Фіксувалися випадки, критичного зниження рівня води у Молочній протоці, що стали видимими об’єкти старої дамби, які раніше перебували під водою», – говорить експерт.
Супутникові знімки дають загальне уявлення про стан річок в області
Серед причин він називає поєднання кліматичних факторів і неконтрольованого використання водних ресурсів окупантами.
Окрема проблема, що потребує уваги – це руйнування берегів після зниження рівня води у червні 2023 року. Максим Сорока зазначає, що наразі фіксується посилення ерозійних процесів на берегах, зокрема на ділянках колишнього Каховського водосховища, що створює додаткові ризики для прибережних територій. У цих умовах нетривіальних викликів та обмежених ресурсів екологи та еко-активісти змушені шукати альтернативні підходи.
«Восени 2025 року ГО “Екосенс” розпочали експеримент із використанням бузку як берегоукріплюючої рослини. Це не проста волонтерська ініціатива, а спроба знайти практичне рішення в умовах, коли класичні інженерні методи наразі недоступні або вимагають залучення значних ресурсів», – зазначає експерт.
Фото: Висадка понад 100 кущів бузку “Палаюча москва” в жовні 2025 року спільнотою ГО “Екосенс” і волонтерами
Планування як основа відновлення
В умовах обмежених можливостей для негайного втручання ключовим стає стратегічне планування.
«Безпекова ситуація не дозволяє зараз проводити складні та програмні заходи. Тому наше завдання – фіксувати збитки, проводити моніторинг, готувати дослідження і формувати чіткі плани дій. Без детального і ранжованого плану не буде швидкого відновлення», – наголошує Максим Сорока.
Водночас вже зараз є окремі позитивні зрушення, зокрема: початок державного моніторингу окремих річок та використання напрацьованих досліджень у стратегічному плануванні. Попри всі обмеження, саме моніторинг сьогодні залишається ключовим інструментом розуміння змін. За словами експерта, навіть фрагментовані дані дозволяють фіксувати тенденції, оцінювати масштаби втрат і формувати основу для майбутніх рішень. Зокрема, відновлення державного моніторингу окремих річок, таких як Мокра, стало важливим кроком після тривалої перерви. У нинішніх умовах системне спостереження, накопичення даних та їхній аналіз фактично стають єдиною можливістю не втратити контроль над ситуацією і підготуватися до відновлення, коли це стане можливим.
Стан водних ресурсів Запорізької області сьогодні не можна оцінювати однозначно.
Дніпро демонструє ознаки стабілізації, тоді як малі річки продовжують втрачати водність і функціональність.
Ця нерівномірна динаміка вимагає не лише уваги, а й системної підготовки до майбутнього відновлення – з урахуванням кліматичних змін, наслідків війни і обмежених ресурсів.
Детальніше про стан малих річок Запоріжжя 2025 від ГО “Екосенс” читайте в нашому аналітичному звіті>>
Про результати Української водної експедиції від Мережі “Довкола” 2025 дізнайтесь тут>>
Автор: Олеся Герасіна
