Що втратили люди і чи треба відновлювати водосховище, з точки зору самих мешканців громад і експерта.
На гербі Кушугумської громади, що знаходиться біля самого Запоріжжя, – осетр як символ рибальства, яким займалися місцеві мешканці до руйнування Каховського водосховища. Тут було два рибопереробних заводи, а ще рибалили місцеві чоловіки і діди, і собі на вечерю, і людям на базарі продати. Після руйнування росіянами Каховської дамби, вся вода відійшла. Тепер на місці колишнього моря – суха пустеля, розтрісканий мул. Вітер далеко розносить гниль і сморід від загиблої риби та молюсків, водоростей.
Але найгірше не це. А втрата води для поливу городів, які годували всіх місцевих мешканців – і старих, і малих.
Лише в Кушугумській громаді 17 тисяч мешканців, 4 села. Плюс 1700 переселенців із окупованих росіянами селищ області. Всі вони зараз щодня стикаються з нестачею води.
«Системі водопостачання вже давно було важко впоратися з пральною машиною в кожному будинку. Тепер ввечері, коли люди приходять додому і починають купатися та поливати овочі на своїх городах, їх не вистачає. Люди, що живуть внизу біля річки, можуть бути без води кілька годин, а от ті, хто на верхніх вулицях, можуть не мати води по три дні», – каже секретар Кушугумської ради Вікторія Кривенко. – «Волонтери привезли нам багато насіння, люди картоплю посадили, але який сенс, якщо води нема, щоб її полити?».
Запорізька область належить до маловодних, клімат сухий і спекотний. Влітку стовпчик термометра підіймається до +50, а на грунті сягає і +70. Дощі випадають рідко, тож землеробство можливе лише за умови зрошення.
В Кушугумі вода відійшла далеко від труб забору води, якими живильна волога йшла до городів селян, де вирощують помідори, огірки, виноград, перець. Щоб і літом поїсти, і на зиму законсервувати та годувати родину. Вони намагаються подовжити труби власними силами, встановити додаткові насоси.
Ті селяни, які отримували технічну (тобто неочищену, дніпровську) воду для поливу з Каховського водосховища, намагаються врятувати городи, поливаючи їх водою з-під крану. Але питної води не вистачає для всіх і для поливу, і прання, і пиття, тож в результаті верхня частина Кушугуму по три дні лишається без води в крані. Люди ходять на сусідні вулиці з відрами та баклажками.
В Малокатеринівці – в трубах води немає взагалі. На фото я стою посеред колишнього русла річки Конки, яка теж наповнювалася від Дніпра через Каховське водосховище, тепер річку легко перейти вбрід.
Без води городина сохне, тож цього року гарного врожаю очікувати не доведеться. Мешканцям Малокатеринівки ця війна далася взнаки: місяць не минув, як село накрили ракетними обстрілами та фосфорними снарядами, вигоріли 40 хат, пошкоджено ще більше.
Голова сільради Малокатеринівки Людмила Волик бідкається, що її дочка та онуки не витримали такого страху та виїхали. «Росіяни знищують усе. Вони перетворили Каховське водосховище на Каховську пустелю. А якщо наступною буде атомна електростанція?»
З колишньої залізничної станції села Осетрівки відкривається апокаліптична картина сухої пустелі. Десь далеко в тумані на тому березі глинистої ями видніється Запорізька АЕС. Електропоїзди на Енергодар більше не ходять. Колія ржавіє, будівля станції заросла бур’янами, тут багато змій. Можна наступити на уламки ракет чи скло, треба бути обережними.
І це вже не тільки проблема екологічного лиха. Багато місцевих їздили електричкою на роботу в Запоріжжя або возили вирощені власноруч овочі, фрукти й рибу на продаж. Тепер – не ходить поїзд, та й нічого возити.
І подібна ситуація не лише в цій Кушугумській громаді.
70% Запорізької області втратили воду для зрошення, яка надходила з Каховського водосховища.
Ці дані навела Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, на засіданні в Міндовкіллі, присвяченому впливу руйнування Каховської ГЕС на довкілля.
Власне, і будували Каховське водосховище саме з метою меліорації та зрошення посушливого Півдня України водою з Дніпра.
Що робити?
«Щоб забезпечити селище водою, нам потрібно пробурити дві артезінські свердловини і встановити насоси, але ми повинні глибоко бурити, щоб дістатися до води, і це дуже дорого для нас, коштів на це в бюджеті не вистачає», – каже Вікторія Кривенко. Нема навіть техніко-економічного обґрунтування та розуміння, на яку глибину та де саме доведеться бурити.
Шукають міжнародних донорів, які могли би допомогти.
Щоб не нанести непоправної шкоди підземним водам та не витратити кошти дарма, держава має централізовано подбати про визначення ділянок, де можливе буріння свердловин для постачання води населенню Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської областей, які постраждали найбільше. І це – першочергова потреба реальних десятків тисяч людей, які зараз опинилися на рівні посушливих країн Африки, тільки ще з ризиком кожної ночі загинути від удару ракети чи згоріти живцем у власному будинку, – каже запорізькак екоактивістка Тетяна Жавжарова, голова ГО “Екосенс”. – Дякуємо світу за гуманітарну допомогу і фури пластикових пляшок з водою, які нам везуть. Але цей пластик стане додатковим пластиковим сміттям і забруднить довкілля. Ці фури спалюють бензин і забруднюють довкілля. Це несталі рішення, а лише термінові. Громадам Запорізької області необхідно допомогти з будівництвом артезіанських свердловин та відновленням колодязів”.
Думка експерта:
Максим Сорока, експерт з екологічної безпеки, мережа «Довкола»:
У трагедії Каховського водосховища важливо зрозуміти три важливі чинники: незворотність наслідків, невизначеність результатів та адаптивність нетронутих (довкола) екосистем. Після будівництва Каховського водосховища (і подальшого будівництва меліоративної системи) – почали активно адаптуватися (змінюватися) екосистеми довкола – у сенсі біорізномаїття, мікроклімату, гідрогеологічних та хімічних умов, соціально-економічного розвитку та інших складових екосистеми.
Я не є прихильником будівництва нової ГЕС та відновлення усього об’єму водосховища. Я розумію, що це неможливо. Навіть як Україна переможе вже цього літа, відновлення вимагає часу до 10 років.
Вже цього літа, запоріжців та мешканців області очікують: зміни мікроклімату, пилові бурі та відповідне погіршення якості повітря, винос та перенесення забруднюючих речовин з товщі донних відкладень. Значно зросте забруднення води в Дніпрі, через те, що очисні системи (ЖКГ та промисловості) агломерацій Дніпропетровської та Запорізької були розраховані на певний об’єм активної води у водосховищі, ця вода допомогала розбавити та доочистити зворотні стічні води. Вже зараз маємо безліч соціально-економічних наслідків, від втрати можливості вирощувати їжу і голоду до втрати роботи і джерел для існування.
Тож держава має думати про життя та здоров’я людей, які живуть в Запорізькій області, на території України, і є українцями, зараз. Терміново потрібна державна програма та кошти для сталого забезпечення їх питною та поливною водою.
___________________________________________________________________________________________________________
Підготовка статті стала можлива завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії в рамках проекту «Рада відновлення як інструмент залучення громадськості до формування екосистеми сталості, стійкості та демократії в Запорізькій області», який виконує ГО «Екосенс».
Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.
