Комфортний міський простір означає не лише комфорт, а й безпеку, економічну стійкістька, здоров’я мешканців. В умовах воєнного стану й кліматичних змін парки і сквери міст перестають бути «про красу» і стають системою міської життєздатності: вони охолоджують, відводять воду, зменшують шум, підсилюють мобільність і згуртовують спільноти. Розповімо, що таке блакитно-зелена інфраструктура міст, як її розвивають у світі і якими можуть бути запорізькі парки і сквери.
Порятунок людини і природи в місті
Блакитно-зелені простори (БЗП, англ. – blue-green spaces) – це території природного середовища в містах, які поєднують «зелені» елементи (рослинність: парки, ліси, сквери, газони, міське різнотрав’я) та «блакитні» елементи (водні об’єкти: річки, озера, ставки, струмки, водно-болотні угіддя). Це не «один парк» чи «один сквер», а єдина екосистема, де кожен елемент підсилює інші.
Зелені насадження й водні об’єкти як єдиний каркас підтримують біорізноманіття, регулюють кліматичні ризики та формують середовище життя людини.
БЗП сприяють збереженню біорізноманіття, покращують мікроклімат, зменшують ризики підтоплень, забезпечують екосистемні послуги й мають значний позитивний вплив на здоров’я людини, а відтак – на економіку. Це показує дослідження Світового банку: кожен долар, вкладений у зелену інфраструктуру, повертається збільшеним щонайменше втричі завдяки зниженню витрат на охорону здоров’я, підвищенню привабливості територій.
Ідея блакитно-зелених просторів виникла як відповідь на деградацію природного середовища в урбанізованих зонах. Зокрема, цю модель як частину переходу до nature-based solutions – рішень, що базуються на природі, активно просуває ООН. Організація вважає їх ключовим інструментом для адаптації до зміни клімату та зменшення ризиків стихійних лих. До таких належать природні чи рукотворні водно-болотні системи, зелені дахи, відновлення річкових заплав тощо.
Міські БЗП можуть варіюватися за масштабом: будівля або вулиця (наприклад, окремі вуличні дерева чи облаштування зелених дахів), району (наприклад, створені водно-болотні угіддя), міські, регіональніреґіональні чи державні проєкти (наприклад, проєкти з відновлення річки).
Для України, яка переживає війну й готується до післявоєнного відновлення, ця концепція стає стратегічно важливою. Особливо актуальною вона виглядає для Запоріжжя – великого індустріального центру, який водночас є містом річки Дніпро, малих річок і численних зелених зон.
Сила блакитно-зелених просторів
Цінність блакитно-зелених просторів у багатофункціональності, бо вони виконують екологічні, соціальні та економічні функції:
- зменшують теплові острови в містах і одночасно підтримують міське біорізноманіття;
- зменшують вплив змін клімату, поглинаючи вуглекислий газ;
- підвищують психологічний комфорт, сприяють відновленню ментального здоров’я жителів, а також підвищують соціальну згуртованість, забезпечуючи інклюзивні місця для освіти, відпочинку, подій і громадських ініціатив;
- створюють рекреаційні можливості для громад.
Це підтверджує: блакитно-зелені рішення – не декор, а стратегічна інфраструктура безпеки й здоров’я, в яку необхідно вкладатися заради майбутнього.
Усе більше країн світу прописують великі та малі проєкти, стратегії, концепції та інші коротко- чи довготривалі рішення в цьому напрямку, намагаючись зменшити вплив зміни клімату. Тож, блакитно-зелені простори стали невід’ємною частиною міської політики. Ось кілька прикладів, створення паркових зон на, здавалося б, непридатних для цього територіях:
- Парк зливових вод Qunli (Qunli Stormwater Park, Харбін, Китай). Це колишні деградовані водно-болотні угіддя перетворені в інтегрований парк з каналами, струмками та місцями для дозвілля. Він відновлює екологію, покращує якість води, водночас слугує соціальним простором.
- Лісопарк Бенджакітті (Benjakitti Forest Park, Бангкок, Таїланд). Найбільший парк у центрі міста, створений на місці колишньої тютюнової фабрики. Цей сучасний рекреаційний простір зберігає дощову воду, виконує зону «губки», містить амфітеатр, музей, зони відпочинку, доріжки для прогулянок тощо.
- Одразу кілька глобальних екологічних ініціатив Чехії, серед яких програма «Зелений спадок Чехії» та проєкти «Зелене майбутнє» і «Злиття». Їх основна мета зосереджена на масштабному відновленні лісів і річок, модернізації енергетичної інфраструктури та розвитку сталого сільського господарства. Крім цього, країна приділяє чимало уваги відновленню річок, захисту біорізноманіття через загальну охорону природи та мережу природоохоронних територій, таких як національні парки та ландшафтні заповідники.
Такі приклади можна продовжувати довго. Всі ці практики мають спільне: використовують позитивний вплив БЗП уже сьогодні.
Наближаючись до Європи
Україна, попри дію з 2024 року Закону «Про основні засади державної кліматичної політики», досі не має системної політики розвитку блакитно-зелених просторів. Наявні документи, як-от Генеральні плани міст або програми озеленення, не враховують інтегрованої концепції. Війна загострила ситуацію, бо природні системи зазнають додаткового тиску: внаслідок обстрілів сотні гектарів зелених насаджень пошкоджені чи знищені, прибережні зони, ґрунти та води забруднені. В прифронтових реґіонах, зокрема на Південному Сході спостерігаються додаткові проблеми, викликані спустошенням Каховського водосховища після руйнування греблі ГЕС. Екологічні збитки сягнули мільярдів доларів.
Зміни клімату лише підсилюють виклики. За даними Укргідрометцентру, зростання середньорічної температури в Україні становить близько 1,4°C за століття, а кількість екстремальних погодних явищ постійно збільшується. В таких умовах зелені й водні системи міст працюють як природний кондиціонер і регулятор гідрологічного режиму. Втрата цих елементів означає ще більшу вразливість урбанізованих територій.
Водночас саме ці умови роблять концепцію блакитно-зелених просторів надзвичайно актуальною: вони здатні стати одночасно основою екологічної безпеки та опорою для соціальної реабілітації. Скориставшись орієнтованими на nature-based solutions програмами зеленого відновлення, які підтримують ЄС і Світовий банк, Україна може інтегрувати блакитно-зелені простори в нову політику планування. Це дозволить одночасно адаптуватися до кліматичних змін і підвищити стійкість міст. До того ж, після війни БЗП можуть стати платформами для психологічної реабілітації, роботи з ветеранами, інтеграції дітей і молоді в культуру сталого розвитку.
Стратегія ЄС щодо біорізноманіття 2030 (EU Biodiversity Strategy 2030) вимагає від країн-членів створювати інтегровані зелені й блакитні інфраструктури. Для України, яка рухається в бік членства, імплементація цих стандартів стає обов’язковою. В українському законодавстві поки що бракує визначення «блакитно-зелені простори», проте вже є можливість інтегрувати його в закони про містобудування, охорону навколишнього середовища та регіональний розвиток. І цією можливістю починають користуватися громади міст.
Рівне: місто зелених коридорів
Один з яскравих прикладів – концепція «Блакитно-зелених коридорів» м. Рівне, яка поєднує просторове планування, кліматичну адаптацію й участь громади. Роботу над її розробкою почали 2019 року громадська організація «Рада реформ Рівного» разом із ініціативою «Сад історій».
Перший аналітичний звіт «Рівне нагрівається» показав, що підвищення температури, зміна режиму опадів, довгі бездощові періоди накладаються на інші проблеми: дерева в місті в незадовільному стані, а зелені зони надмірно зосереджені в центрі, залишаючи спальні райони без доступу до парків, роблячи Рівне вразливим до нових викликів. Саме тоді виникла ідея створити «зелену стежку Рівного» вздовж річки Устя. 2023 року ця ідея розрослася до комплексної концепції блакитно-зелених коридорів Рівного – стратегії, яка має на меті зшити воєдино розрізнені зелені й рекреаційні простори міста.
«Це спроба вибудувати міську кліматичну стратегію, яка водночас створює якісні умови для життя. Річка Устя та її береги мають потенціал стати центральною «зеленою артерією» Рівного, замість того, щоб залишатися недоглянутими окраїнами», – підкреслювали в своїй презентації автори концепції Дмитро Котляров, Ольга Постнікова, Ольга Шевчук та Оксана Мар’юк.
Коридори передбачають прокладення транзитних і відпочинкових маршрутів для пішоходів і велосипедистів, а також більш масштабне перетворення: поєднання парків і скверів у єдину мережу, створення безпечних перетинів з магістралями, нове озеленення вулиць, освітлення, інклюзивність і безбар’єрність громадського простору, місця для відпочинку, спорту й гри. Усе це з урахуванням приватних садибних територій і можливостей залучення жителів.
В умовах зміни клімату для міст такі зелені коридори відіграють першочергову роль у боротьбі з тепловим стресом і мають пролонгований в часі ефект. При цьому не обов’язково закладати одразу величезні бюджети та охоплювати максимальні площі.
Запоріжжя: місто Дніпра і зелених балок
Запоріжжя має унікальну природну блакитно-зелену інфраструктуру: Дніпро й острів Хортиця, численні балки, парки й сквери можуть скласти єдину мережу. Завдання полягає не в тому, щоб створити нові простори «з нуля», а інтегрувати вже наявні ресурси.
Інфраструктура щоденної близької природи полягає в прокладанні транзитних і відпочинкових доріжок через зелені зони, об’єднанні парків і набережних, облаштуванні безпечних перетинів із жвавими магістралями, пішій доступності зон відпочинку від житла, «заспокоєнні руху» на вулицях, тактильній і навігаційній читабельності, інклюзії та безбар’єрності, облаштуванні місць для короткого перепочинку на маршрутах, спортивних і ігрових активностях прямо на шляхах коридорів, додатковому озелененні вздовж вулиць, парків, скверів та інших зелених зон.
Приклади яких міст могло б взяти Запоріжжя за основу? Скажімо, тих, які наводила під час обговорення майбутньої концепції розвитку парків і скверів міста активістка, представниця Запорізького центру розслідувань Вікторія Чикалова:
- Барселона (Іспанія) створила «суперблоки» – квартали, де транспорт винесли на периметр, а всередині панують дерева, тиша й місцеві громади. Трафік зменшився на 60%, шум – на 7 децибел, забруднення повітря – на 42%.
- Париж (Франція) системно «зриває» асфальт біля шкіл, перетворюючи розпечені подвір’я на «оазиси» з травами та водопроникними покриттями. Місто системно зменшує «теплову пляму», що робить простір безпечнішим, і підв’язуює рішення до KPI і їх моніторингу.
- Ланкастер (США) – невелике місто, яке розробило 200-сторінкову концепцію зеленої інфраструктури, інтегрувавши її в стратегію розвитку. Результат – нові жителі та інвестиції.
- Сінгапур розвиває концепцію «City in a Garden», інтегруючи водні канали й вертикальне озеленення в структуру кожного району.
На відміну від них, Запоріжжя має унікальні можливості, які не потребують великих капіталовкладень. Так, у нас уже є Дніпро та його заплави. Цей унікальний водний ресурс можна перетворити на осередок міської блакитно-зеленої мережі. Природний і культурний символ острів Хортиця може стати ядром екологічних коридорів. А численні балки – окремий цінний ресурс.
«Балка – це не «порожні» землі. Це вже готовий природний зелений коридор, який з’єднує збережені різні екосистеми в середині міста. Тобто наше завдання, по суті, просто їх зберегти та підтримувати в нормальному стані. Якщо ми їх забудуємо чи перетворимо на сміттєзвалища, то втратимо можливість створити справді стійку екологічну мережу», – говорить голова ГО «Екосенс», експертка з адаптації громад до зміни клімату, аналітикиня Тетяна Жавжарова.
В її словах звучать не лише професійні висновки, а й нагадування про роль блакитно-зелених просторів як структурного елементу міста майбутнього. Міста, в якому можна і хочеться жити.
Зелені вулиці і двори
Водночас, голова ГО «Запорізький колорит», голова ОСББ Наталія Бабенко звертає увагу на важливу, але часто недооцінену ланку – міжбудинкові простори. Вона нагадує, що саме ці зелені острівці колись задумувалися як «легені» кварталів, однак нині залишаються без належного догляду й ризикують бути остаточно занедбаними і забудованими.
«Є дуже прекрасні у нас простори — просто між будинками, які потребують відродження. Це повинні бути міські програми, адже територія належить громаді, і саме місто має опікуватися своєю власністю. ОСББ не може тягнути на собі цей тягар: мешканці і так сплачують внески, які ледве покривають ремонтні потреби старих будинків. А зелені й блакитні відродження — це обов’язок міста», — підкреслює Наталія Бабенко.
Вона також додає, що бачить перспективу розвитку таких територій через створення куточків для відпочинку: місць, де можна просто вийти погуляти з дитячим візочком або посидіти на килимку, послухати пташиний спів у тіні дерев. До цього варто додати і реконструкцію фонтанів, які ще залишилися в місті, чи ж облаштування невеликих «блакитних оаз»: навіть це може стати кроком до більш гармонійного міського середовища.
Окремо Наталія Бабенко звертає увагу на важливість роботи з малими річками Запоріжжя:
«Це наша мрія – розчистка русел малих річок і облаштування прилеглих територій як зон відпочинку. Це і є блакитне відродження, якого так потребує місто».
З чого почати? Блакитно-зелені простори як шлях відновлення Запоріжжя
Блакитно-зелена мережа – це не про «посадити трохи дерев» або «відмовитись від приґрунтового косіння». Це довга, але дуже конкретна політика, яка одночасно охолоджує місто, працює з опадами, робить пересування безпечним і зручним, знижує шум і забруднення, дає людям відчуття приналежності.
В основі – наукова логіка, управлінська дисципліна та прості рішення, з яких можна почати вже: смуги різнотрав’я замість «стерильних» газонів, алеї дерев з непошкодженою пристовбуровим кронуванням безперервною кроною, збори дощової води, куточки тиші й відновлення поруч із домом. Це і є інфраструктура міської витривалості, що працює щодня.
Зауважимо, сильна блакитно-зелена мережа – це не лише «що посадити», а й «як утримувати» і «хто відповідає».
В технічні завдання варто вбудовувати обов’язкову безперервність зелених маршрутів і тіньових «плям»; водопроникні покриття та лінійні дренажі; правила косіння й догляду під коридори запилювачів; тактильну та візуальну навігацію; вимоги безбар’єрності та доступності; місця короткого перепочинку кожні кількасот метрів; публічні KPI (доступність, охоплення, інфраструктура, безбар’єрність, біорізноманіття), які місто щороку вимірює. Це саме ті елементи, що перевірені світовими практиками.
Блакитно-зелені простори – це більше, ніж благоустрій. Це стратегія майбутнього, без якої Запоріжжя не зможе ані подолати наслідки війни, ані адаптуватися до кліматичних змін. Вони мають стати не лише інфраструктурою відпочинку, а й інфраструктурою безпеки, здоров’я та стійкості.
Автор: Юлія Коробець
Фото: Тетяна Жавжарова
Публікація підготовлена ГО “Екосенс” в рамках інституційної підтримки за підтримки Prague Civil Society Centre.
