Прийнято закон №3220-ІХ про відновлення та зелену трансформацію енергетичної системи України. Ми розбиралися, що це означає для Запорізького регіону вже сьогодні.
Закон №3220-ІХ про відновлення та зелену трансформацію енергетичної системи України є комплексним документом, спрямованим на розвиток малої розподіленої генерації та вдосконалення умов підтримки альтернативних джерел енергії. Він стосується багатьох аспектів функціонування та розвитку енергетичних ринків України, а також передбачає новації для побутових і непобутових споживачів.
До початку повномасштабного вторгнення встановлена потужність ВДЕ в Україні становила понад 10 ГВт. За даними ДП «Гарантований покупець», внаслідок повномасштабної російської агресії цей показник скоротився до 6500 МВт – багато об’єктів ВДЕ опинилися в окупації, у регіонах, де тривають активні бої та на прифронтових територіях.
На конференції з відновлення України Ukraine Recovery Conference-2023, що відбулася наприкінці червня в Лондоні, очільник Міненерго Герман Галущенко та замкерівника Офісу Президента Ростислав Шурма презентували амбітні плани повоєнної відбудови вітчизняної енергетики та її експортний потенціал, який сприятиме інтеграції з енергетичними ринками ЄС.
Йшлося про те, Україна має потенціал до 2050 року наростити потужності вітрової генерації – до 140 ГВт, сонячної – до 94 ГВт, накопичувачів енергії (еnergy storage) – до 38 ГВт, атомної генерації – до 30 ГВт, ТЕЦ та біоенергетичних потужностей – до 18 ГВт, гідрогенерації – до 9 ГВт.
Загалом інвестиційні можливості для нових енергетичних потужностей становлять $383 млрд. Зокрема, вітрової генерації – $134 млрд, сонячної – $62 млрд, водневих технологій – $72 млрд, energy storage – $25 млрд, атомної генерації – $80 млрд, систем передачі – $5 млрд, гідроенергетики – $4,5 млрд.
Крім генерації електроенергії із сонця та вітру, значні перспективи має виробництво відновлюваних газів – біометану та зеленого водню, які можуть стати важливим компонентом енергетичної трансформації України і Євросоюзу.
Що нового запроваджує закон №3220-ІХ
- впровадження сертифікатів походження енергії з відновлюваних джерел (альтернативної генерації та біометану);
- експорт енергії з відновлюваних джерел;
- модель feed-in-premium: створення умов для аукціонів на розподіл квот підтримки комерційних проєктів з будівництва нових генеруючих потужностей;
- право для виробників ВДЕ самостійно продавати свою електроенергію на ринку;
- опція Net Billing (система чистого обліку) для домогосподарств: можливість для споживачів встановлювати власні об’єкти електрогенерації, а неспожиті надлишки електроенергії відпускати в мережу за ринковими цінами.
Поняття самовиробництва
Цікаво, що Закон запроваджує механізм самовиробництва та нових учасників ринку електроенергії “активних споживачів”, якими визнаються, зокрема, ті споживачі, які продають згенеровану ними “зелену” електроенергію повністю або частково, тобто надлишки виробленої електроенергії, неспожиті на власні потреби.
Скористатись перевагами механізму самовиробництва зможуть наступні активні споживачі:
-
приватні домогосподарства з генеруючими сонячними / вітровими установками до 30 кВт;
-
малі непобутові споживачі з генеруючими сонячними / вітровими установками до 50 кВт;
-
непобутові споживачі з генеруючими сонячними / вітровими / біомасовими / біогазовими / гідроенергетичними / геотермальними установками в межах дозволеної потужності. (Детальніше у огляді юриста)
ДУМКА ЕКСПЕРТА:
Які можливості дає закон для енергетики нашої області та Запоріжжя сьогодні, проаналізував експерт з відновлюваної енергетики, керівник компанії «Зелена система» Олександр Сафронкін.
“Найважливіша новація – це підтримка розподіленої генерації. Що це означає? За радянських часів електрична мережа будувалась централізованим чином. Тобто великі електростанції (атомні, гідро- або вугільні ТЕС) виробляють багато електрики, яка по потужних лініях передається до розподільчих підстанцій. Далі, разголужується до менш потужних і далі, по лініях електропередач, потрапляє до споживача.
Як показала практика останніх 1,5 років, такі системи виявились дуже вразливими до ракетних обстрілів. Достатньо уразити ключову підстанцію і далі по лінії сотні споживачів залишаються без електрики.
Цю проблему може вирішити децентралізація, токоли енергію виробляють там, де будуть споживати. Тоді навіть при ураженні великої станції, яка знаходиться за сотні кілометрів від споживача, електрика буде від власної установки.
Найпопулярнішими установками власної генерації електроенергії є паливні генератори та сонячні електростанції з акумуляторами.
Генератори працюють за будь-яких погодних умов, майже цілодобово, мають невеликі капвитрати на вході. Однак вартість за 1 кВт-годину від 25 до 50 грн є нерентабельною для будь-якого виробництва. Вони шумні, потребують ємності для зберігання палива та бензовозів для доставки (особливо великі потужності), мають низький ресурс двигунів, неекологічні.
Сонячні електростанції з акумуляторами мають низьку собівартість 1 кВт-години – 1 грн., тихі, екологічні, надійні, не потребують палива, їх строк експлуатації 15-20 років. Мінусом є високі капзатрати при будівництві. Але окупність такої інвестиції при вартості електроенергії для споживача 7 грн.за КВт-годину становить 3-3,5 років.
Також ще одним важливим джерелом електрики можуть бути газогенераторні (газопоршневі) електростанції.
Майже до кожного великого об’єкту підведений газ. Його складніше вразити, бо магістральні труби знаходяться під землею та нема складних підстанцій. Крім того, Україна мае власний газ та трубопроводи з Євросоюзу. Газогенератори не потребують підвозу палива та емностей для зберігання, вони екологічніші за паливні генератори. Та головне – вони дозволяють будувати власну генерацію прямо у споживача.
Прийнятий закон № 3220 дозвляє підприємствам, які встановили власну генерацію, по-перше, використовувати її на власні потреби, а по-друге, надлишки продавати на ринку або сусідам за ринковими цінами. Накопичені гроші можна використовувати, наприклад, для компенсації опалення взимку.
Такий тренд децентралізації енергетики та переходу на ВДЕ поширений в Європі, яка теж зазнала енергетичного шантажу.
Однак треба усвідомлювати, що послідовність переходу повинна бути така: побудували сонячну або вітрову електростанцію – закрили вугільну шахту. Інакше в системі виникне дисбаланс, як енергетичний, так і грошовий.
Запорізькому регіону пощастило в плані наявності великих промислових об’єктів, які мали великі електричні потужності. Тому ми не зазнали такої кількості відключень, як інші регіони, бо мали запас по міцності.
Але війна ще не скінчилась, тож кожен повинен дбати про власну енергетичну безпеку заздалегідь».