Про екологічні вимоги до українського бізнесу в контексті євроінтеграції говорила 9 травня в ЗОДА на зустрічі “Діалог влади та бізнесу” Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW та генеральна директорка “Офісу сталих рішень”.
У своїй презентації Людмила Циганок акцентувала: питання довкілля перестають бути суто екологічними, вони стають економічними, репутаційними та стратегічними. Європейський зелений курс (Green Deal) визначає вектор розвитку країн ЄС на десятиліття вперед, і Україна як країна-кандидатка має узгоджувати свої підходи з європейськими, в тому числі – що вкрай важливо – й у сфері охорони навколишнього середовища.
Виклики сьогодення
Сьогодні ми живемо в виняткових обставинах. Війна, яка змінила життя кожного, накладається на складний, але необхідний процес євроінтеграції. Це реальність, в якій український бізнес мусить шукати стійкість. І питання охорони довкілля — вже не просто про чисте повітря, а про здатність вижити на глобальному ринку.
Україна опинилася в точці перелому: екологічна відповідність європейським директивам — не формальність, а питання економічної безпеки. Від того, чи зможе бізнес відповідати принципам ESG (екологічність, соціальна відповідальність та управління), залежить доступ до фінансування, до ринків ЄС, а отже — і саме існування багатьох підприємств.
Втратити доступ до ЄС — означає втратити майбутнє
Сьогодні українські підприємства вже отримують від європейських партнерів форми для оцінки вуглецевого сліду (CBAM). Це не виняток — це нова норма. З 2026 року вуглецеві податки стануть обов’язковими, і невідповідність стандартам означатиме втрату ринку. Проблема в тому, зазначила експертка, що вітчизняний бізнес — від аграріїв до металургів — часто навіть не знає, як ці вимоги виконувати. Фахівців бракує, підтримки мало, а часу майже не залишилось.
Війна — не аргумент для відтермінування?
Хоча європейське законодавство передбачає можливість тимчасового відступу від вимог у випадку форс-мажору, Україна не скористалась цим шансом. Бізнесу довелося зіткнутись із новими екологічними викликами без підготовки. Це призвело до стрімкого зростання витрат і ризику зупинки виробництв, які не здатні відповідати новим нормам.
Відтак, чимало підприємців стали порушниками, навіть в умовах дотримання законодавства та екологічних вимог.
“Думаю, найгірше — це відсутність системного бачення. В Європі дрібний фермер, який компостує гній, — герой поля екологічної битви. В Україні — потенційний порушник, якому потрібен дозвіл на обробку відходів, оцінка впливу на довкілля та півмільйона гривень для проходження процедури. Абсурд? Так. Але це масове явище, породжене бездумним копіюванням євродиректив без адаптації до українських реалій”, – каже президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW та генеральна директорка “Офісу сталих рішень” Людмила Циганок.
На її думку, навіть реформа управління відходами, яка мала стати прикладом євроінтеграції, створила юридичну пастку для десятків тисяч підприємств, залишивши їх без чіткого перехідного періоду, без системи підтримки, без роз’яснень.
“Схоже, що сьогодні простіше порушити закон і сплатити мінімальний штраф, ніж виконати вимоги, що суперечать одна одній. Але це шлях у нікуди — щойно повернуться перевірки та посилиться контроль, наслідки будуть нищівними”, – додала експертка.
На фоні війни — це питання не лише довкілля, а й збереження робочих місць і реґіональної стабільності.
Водночас, питання екології — це в сучасному світі питання економіки. Навіть якщо підприємці прагнутимуть поки залишити європейський ринок і надати перевагу торгівлі за Сходом, то в тому ж Китаї вимоги до екологічних норм так само посилюватимуться. А отже без модернізації та прийняття нових правил бізнесу не обійтися. Про це варто пам’ятати.
Що змінюється для українського бізнесу
Перш за все, зросте регуляторний тиск. Вимоги до екологічної документації, викидів, поводження з відходами, оцінки впливу на довкілля та інші аспекти будуть посилюватися, особливо в секторах, орієнтованих на експорт. Окрему увагу бізнесу доведеться приділяти питанням вуглецевого сліду та енергетичної ефективності.
Втім, як зазначає Людмила Циганок, ситуація критична, але не безнадійна. Бо євроінтеграція — це не лише про обмеження, а й про можливості. Бізнес, що першим адаптується до нових вимог, отримає конкурентні переваги: зможе швидше вийти на ринки ЄС, залучати партнерства, гранти та інвестиції. А головне — збереже репутаційну складову.
Тому, на думку фахівчині, потрібна консолідація зусиль — держави, бізнесу, експертного середовища. Потрібна чесна розмова про реалістичні терміни, реальні ресурси і відповідну адаптацію до європейських норм.
“Ми мусимо відійти від підходу “робимо заради галочки”, і перейти до підходу “робимо, щоб вижити і розвиватися”. Український бізнес — це не тільки економіка. Це основа нашої стійкості. Тому ми маємо піднятися на цю екологічну висоту. І зробити це з усвідомленням, що ставки — надто високі, щоб ігнорувати виклики”, – наголосила Людмила Циганок.
Що може зробити бізнес уже зараз
Навіть у складних умовах війни та нормативної нестабільності український бізнес може зробити перші практичні кроки до екологічної відповідності:
- провести екологічний аудит. Тобто визначити, які аспекти діяльності підприємства вже зараз підпадають під нові екологічні вимоги. Це дозволить уникнути штрафів і зупинок у майбутньому;
- зібрати екологічну документацію. Навіть якщо є неповний пакет документів, слід систематизувати все, почавши з упорядкування звітності. Це — основа для подальших дій;
- оцінити вуглецевий слід — для експортерів це критично важливо. В ЄС 2026 року запроваджується механізм CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), який передбачає додаткові мита для продукції з великим вуглецевим слідом (фактично звітність почалася з 2023 року);
- навчати команду, бо часто проблеми виникають не внаслідок недобросовісності, а внаслідок необізнаності. Варто інвестувати в екологічну обізнаність своїх співробітників;
- шукати партнерства. Насамперед, із галузевими об’єднаннями, екологічними консультантами, іншими підприємцями. Разом легше адаптуватися до нових умов і впливати на політику;
- і найголовніше — бути активними: брати участь у засіданнях робочих груп, долучатись до обговорення в комітетах екологічної політики чи євроінтеграції, надсилати листи з питаннями, запереченнями та пропозиціями до законотворчих і профільних органів, акцентуючи увагу центральної влади на проблемах і викликах, які потрібно розв’язувати.
Експертка додала, що в усьому цьому бізнесменам можуть допомогти фахівці Асоціації професіоналів довкілля PAEW і Офісу сталих рішень.
Український бізнес має всі шанси бути частиною зеленої трансформації Європи. Та це вимагає не лише змін “на папері”, а й стратегічного бачення, лідерства та готовності до дій уже сьогодні.
“Євроінтеграція — це шанс, а не лише тягар. Але щоб цей шанс не став вироком для української економіки, спіткнувшись об екологічні норми, маємо діяти вже сьогодні. Бо завтра може бути пізно”, – закликала експертка.
Учасники онлайн-зустрічі на платформі “Діалог влади та бізнесу” зійшлися на необхідності навчання підприємців аспектам екологічної безпеки, підтримки екоінновацій і розвитку міжсекторальної співпраці для екологічної модернізації, що стала нагальною потребою сьогодення.
