Проблеми на ринку освіти та роботи в регіоні обговорювали в рамках форуму “Навички майбутнього. Україна”, який відбувся в Запорізькій політехніці. Ми зібрали основні тези виступів і ділимося з вами.
Україна, яка продовжує відчайдушно боротися у війні з росією, зустрічається з серйозними викликами у сфері зайнятості, особливо в прифронтових регіонах. Надскладною є ситуація в Запорізькій області, адже більша частина регіону тимчасово окупована, низка міст та сіл зруйнована вщент, обласний центр знаходиться під постійними ракетними ударами. Це призводить до того, що люди масово мігрували у більш безпечні регіони та країни і продовжують це робити й по сьогодні. За час повномасштабного вторгнення більше двох тисяч ФОПів у Запорізькій області припинили свою роботу, багато підприємств зробили релокейт у західні області країни, забравши з собою і кадри, і податки.
Заводи потребують змін
Промислові гіганти намагаються продовжувати роботу, але мають сильний кадровий голод, причому така тенденція спостерігалася і до 24 лютого 2022 року, після – криза ще поглибилася.
– Кадрова ситуація на ринку праці дуже складна. Через те, що Запоріжжя – в прифронтовій зоні, ми маємо такі проблеми: недостатня кількість кваліфікованих кадрів, зменшення кількості випускників, які б бажали залишитися в нашому місті, та тих, хто захотів би повернутися до нашого міста. Більш довготривалий виклик – зменшення популярності технічних спеціальностей, тому треба вжити заходів з їх популяризації серед молоді. Варто враховувати, що сьогодні молодь бачить себе в заробітку не на великих промислових підприємствах, а не виходячи з дому, з комп’ютера чи телефона, – поділився Віталій Хрол, директор з управління персоналом ПАТ «Мотор Січ».
Сучасна молодь не виявляє великої зацікавленості у роботі в сфері промисловості. Але тут є і зворотній бік: нинішня професійна освіта не встигає за темпами розвитку у світі науки та техніки, відповідно, не може випускати на ринок фахівців із сучасними кваліфікаціями.
– Зелені цифрові переходи створюють абсолютно нові можливості для людей та економіки, мотивація до навчання і є основою стратегічного бачення ЄС. До 2030 року Євросоюз планує, щоб 60% дорослого населення проходили майже щоріч підвищення кваліфікації, перенавчання і також до 2030 року щоб 80% дорослого населення мали принаймні базові цифрові навички. Освіта дійсно має бути орієнтована на ринок праці, – підкреслив ректор НУ «Запорізька політехніка» Віктор Грешта.
Про кардинальні зміни на ринку праці, і, відповідно, потребу у нових кваліфікаціях, говорять і самі роботодавці.
– Звісно, потреба в професіях буде залежати від економічної стратегії України, але вже зараз можемо казати про те, що основою стане машинобудування, металургія, аграрний бізнес. Звісно, в пріоритеті буде логістика, і зважаючи на європейську інтеграцію України, ми розуміємо, що відновлютися ми будемо відповідно до європейських стандартів. Післявоєнне відновлення економіки буде потребувати від нас усіх дуже швидкого реагування і перезавантаження саме стратегічних галузей, зокрема, металургії. Це дозволить і нам, і всій країні дуже швидко відповісти на запит у металопрокаті для відбудови країни, а також підвищить наш рівень з точки зору експортної сталої і ВВП, – наголосив Роман Слободянюк, СЕО ПАТ «Запоріжсталь». – Досягнення цієї мети буде залежати від здорової конкуренції на ринку праці і якості цього ринку праці.
Пан Слободянюк зазначив, що за останні роки кількість молодих фахівців, які працевлаштовувалась на підприємство, скоротилася в 2.5 рази. Серед причин, які викликали кадрову кризу, управлінець виділяє такі:
– демографічна криза: низька народжуваність та вимушена міграція;
– відсутність офлайн-навчання та практики;
– падіння престижу технічних професій та трансформація ринку праці;
– запит молоді на професію з гнучким графіком, без прив’язки до конкретного робочого місця.
Однією з можливих стратегій вирішення цих проблем може бути посилення системи дуальної освіти, залучення молоді до практичних навичок на реальних підприємствах та сприяння популярності технічних спеціальностей серед студентів, адже Запорізький край для цього має сильний бекграунд. Також боротися з кадровою кризою зможуть і кваліфікаційні центри, над розбудовою яких наразі працюють освітяни по всій Україні.
Хто ви? Класифікатор професій
Але є і ще одна нагальна проблема, над вирішенням якої потрібно працювати на національному рівні – створення сучасного класифікатора професій. Той, яким послуговуються роботодавці зараз, є застарілим та неактуальним спадком СРСР. Так, Кирило Красносельський, директор ТОВ «Тріада ЛТД КО», зазначив, що в класифікаторі професій, наприклад жодного разу не зустрічається слово «роботизований» чи “автоматизація”, хоча зараз усе більше промислових підприємств використовують потужності автоматизованих систем. З ним згодні і колеги-промисловці.
Я не розумію, як ми йдемо до ЄС або підписуємо угоду з СОТ, не маючи кода ISCO (International Standard Classification of Occupations). Якщо ми користуємось діючим класифікатором як базовим, то ми живемо в одній системі організації праці з росією та білорусією, а не з Європейським Союзом. Це означає, що інвестор Siemens, Boeing чи Rheinmetall, якщо хоче зайти на українську територію, не розуміє, які фахівці у нас є. Зараз потрібно до кожної позиції додати код ISCO – це означає, що ми будемо розмовляти однією мовою з міжнародною системою класифікації. Зараз той код ДК, яким ми користуємось – це внутрішній код, він не корелюється з міжнародним. Наразі в постанові уряду це враховано, але реформа пробуксовує, – наголошує Юрій Баланюк, голова Національного агентства кваліфікацій «Кваліфікаційні центри: Створення і акредитація».
Пан Баланюк зазначив, що зараз в трудову книжку часто записують дані про схожу, але не відповідну професію. Після того бухгалтерія подає звітність по ЄСВ за кодом ДК, потім ця звітність лягає у формулу розрахунку державного замовлення в університетах – і так по колу. На практиці це означає, що якщо людина працює з автоматизацією і роботизацію, то в трудовій вона оформлена охоронцем чи менеджером. Далі в держзамовленні значиться велика кількість менеджерів – і жодного фахівця з автоматизації.
Звісно, вирішити увесь комплекс проблем на ринку праці неможливо за рік, п’ять чи десять. Але робота, яка ведеться на різних рівнях вже зараз, показує, що попереду і Запорізький край, і Україну в цілому чекають кардинальні зміни в плані організації освіти, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, працевлаштування.
___________________________________________________
Статтю підготовлено в рамках проєкту «Рада відновлення як інструмент залучення громадянського суспільства до зеленого відновлення України для досягнення стійкості та демократії», який виконує громадська організація “Екосенс” у співпраці з ГО “Дивосвіт” та ГО “Національна платформа стійкості та згуртованості” завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії.
Текст і фото – Олександра Савченко
