Катерина Звєрєва – керівниця громадської організації «Хочу вчитись!», яка опікується питаннями освіти в Запоріжжі. 19 вересня виборча комісія офіційно визнала її наступною в черзі депутаткою міськради, але діяльність в громадському секторі запоріжанка не припинятиме. В інтерв’ю для Vidnova.info, яке ми проводили до оголошення про новий депутатський статус, Катерина розповіла про нюанси організації громадських слухань зі скандального питання реорганізації запорізьких шкіл, дієві інструменти демократичної участі та власне бачення дієвої роботи місцевої влади.
Як ви дійшли до проведення громадських слухань? Власне, як це було?
У серпні, буквально за два тижні до початку навчального року, врешті-решт, пройшли громадські слухання, але не по всіх школах, а виключно по тих, які закрилися. Тобто, з ліквідацією юридичної особи і вивільненням приміщення. Одну школу закрили і приєднали до іншої. Ми також переглянули школи, які були ліквідовані на сесії 5 червня. Деякі школи номінально втратили юридичну особу, але фактично залишаються на своєму місці, просто змінюють назву. Може, зміниться директор, але приміщення не вивільняється, і вони продовжуватимуть навчати зі своїми вчителями.
Ми провели слухання виключно там, де вивільнялися будівлі, і там, де батьки все ще були незгодні, навіть після прийняття рішення. Ми не могли допустити прецеденту, коли влада ігнорує громадські слухання, приймає рішення і підміняє його опитуванням, не проводячи нічого.
А як взагалі прийшла ідея проводити громадські слухання? Це ви, як громадська організація, моніторили, чи вас це стосувалося особисто як мами? Чи люди до вас зверталися?
Мене як маму це не стосувалося, виключно як керівницю громадської організації. Батьки почали звертатися до нашої організації «Хочу вчитись», тому що про закриття школи вони дізнавалися через повідомлення у Вайбері без жодних пояснень і обґрунтувань — просто, що школа закривається. Їм казали це в ультимативній формі, хоча рішення ще не було прийняте. Юридично це може не відбутися, якщо депутати не проголосують. Тобто, таке повідомлення батькам було неправильним.
Батьки не могли отримати інформацію від школи і звернулися до громадської організації «Хочу вчитись». Було декілька шкіл, близько шести-семи закладів, які хотіли дізнатися, чому і коли їх закривають, і що можна зробити, щоб цього не сталося.
Ми залучили своїх партнерів, зокрема “HeroU”, Запорізький центр розслідувань, і почали розбиратися в цьому питанні. Коли ми почали ходити на депутатські комісії, то не отримували жодних обґрунтувань. Проєкти рішень робилися дуже швидко, і в пояснювальних записках не було жодних цифр. Навіть депутати не отримували інформації.
Роботою Міської ради із громадськими організаціями, що стосується внутрішньої політики, я незадоволена. Я не вбачаю цей підрозділ якимось щирим, простим, зрозумілим, який хоче комунікувати. Я бачу, що це якісь постійні інтриги, постійне стикування когось із кимось, коли це ситуативно вигідно. Коли вигідно покликати громадськість для влади, щоб показати, що якась громадськість поруч із владою, вони комунікують. Коли це не потрібно — не комунікують. Тобто наразі в нас є діалог із департаментом освіти після громадських слухань. Поки що комунікація складається, я не бачу якихось перепон.
А що скажете про інші громадські слухання, які ви, можливо, спостерігали в інших сферах? Наприклад, у Києві?
Я вам хочу сказати, що це дивно прозвучить, але в плані громадських слухань під час війни ми, мабуть, єдині, хто це робить у Запоріжжі. Якщо дивитися по країні, чи проводяться ще громадські слухання, то, можливо, ті, які є обов’язковими, наприклад, у містобудуванні або інших сферах. Але такі слухання зазвичай протокольні, організовані містом, і все. Якщо казати про інші міста, то я не бачу, щоб хтось ще їх проводив.
На вашу думку, це добре?
На мою думку, це добре, тому що це показує демократичність, підвищує активність мешканців, говорить про їхню зацікавленість і відповідальність, про те, що вони готові брати участь у прийнятті рішень і нести за це відповідальність.
Які інструменти участі, на вашу думку, ще працюють у Запоріжжі?
Наразі, на жаль, я не бачу якихось ефективних інструментів участі. Багато створюється рад і робочих груп, але ще занадто мало часу минуло, щоб сказати про їхню ефективність.
Чому зараз створюються нові ради, наприклад, громадська рада, яка працює з 2010 року?
Щодо громадських рад у мене не дуже позитивна думка. Вони мали б проводити слухання за своїми повноваженнями, але, наприклад, на слухання по бюджету в грудні 2023 року долучалася тільки одна представниця, я не бачу їхньої роботи. З моменту, як я працюю в громадському секторі з 2016 року, і очолюю організацію «Хочу вчитись» з 2018 року, ми не бачили представників громадської ради на заходах, слуханнях або петиціях, які ми організовували.
Петиції працювали?
Так, петиції працювали, особливо наша петиція в 2019 році про скасування безкоштовних сніданків для молодших класів. Ми провели успішну адвокаційну кампанію, петиція набрала багато голосів дуже швидко, і це підкреслює суспільну важливість і коли є гарна комунікаційна та адвокаційна кампанія, то петиції й слухання працюють.
Тобто потрібна професійна робота громадських організацій?
Так, обов’язково потрібна професійна робота. Ми завжди ставимо собі ідеальні цілі та реалістичні, і коли збираємо підписи або організовуємо слухання, ми розуміємо, що результати можуть бути різними.
Наприклад, на останніх виборах я також брала участь і бачила явку. І я знаю, що, вибачте, кричати: “Кого ви понаобирали?”, коли 70% міста не проголосувало…Вони ж кричать: “Ви понаобирали!” А хто “ви”?
Ну, хтось понаобирав, але які тепер претензії? Хто вам завадив встати і піти? Ну, вже ж не 70% людей, які не могли вийти з дому. Люди кажуть: “Я не довіряю”. Ну, не довіряєш — значить, ти ні на що не впливаєш. Ти просто сам себе виключаєш з будь-яких процесів. Ти нікому не довіряєш? Тоді у тебе взагалі немає жодного кандидата, жодної політичної сили, яка хоч по якихось пунктах корелює з твоїми потребами, з твоїм світоглядом, з твоїм баченням розвитку. Або це говорить про те, що у тебе просто немає цього бачення.
Тобто, все ж таки, особиста відповідальність виборців і кожного містянина багато в чому важлива?
Багато в чому, звісно. Вона є визначальною. Я вважаю, що це визначально, тому що, якщо люди самі ігнорують вибори, то потім отак і з’являються претензії. У нас, на мою думку, не вистачає обізнаності. І я завжди казала, що потрібно більше освітніх заходів, що стосуються виборів, виборчого кодексу, процесу, ролі депутатів. Багато людей вважають, що депутати отримують зарплату, але вони не знають, що депутати не отримують зарплатню, що їхні помічники працюють на громадських засадах. Тільки народні депутати отримують зарплату, а також секретар міської ради. Питання не в зарплаті, а в повноваженнях. Тому, кого обирати, — це важливо.
Якщо люди не знають навіть про зарплату, то про повноваження їм взагалі нічого не відомо. Хто має пояснювати це — громадські організації чи держава?
Державі це не дуже вигідно, щоб громадяни були такими обізнаними. І це все знову ж таки повертає нас до громадянської освіти.
Так, я вважаю, що потрібно більше таких освітніх програм. Є різні програми, школи громадянина, школи активіста, навіть школи молодого політика. Можливо, нам потрібна ще й школа виборця?
Мені здається, щось таке було, але можливо не в Запоріжжі. Якщо було, то треба повторювати. Це гарна тема для майбутнього проєкту. Я не бачу, щоб людям роз’яснювали такі речі. Наприклад, про поняття “ціна мандату”. Якби запитати людей, що таке ціна мандату, більшість не знала б відповіді. Ціна мандату — це кількість голосів, необхідна для того, щоб депутат отримав мандат на виборах. І вона розраховується за формулою. Результати стають відомими в день виборів.
Ваші думки про вибори під час війни? Вони були б необхідними?
Останнім часом містом керують люди, яких взагалі не вибирали. Вибори, на мою думку, просто необхідні, особливо місцеві. Треба перезавантажити систему, прибрати заборонені партії. Ті, хто досі має свої квоти, ще й беруть участь у коаліціях. У нас навіть бюджетна комісія працює під забороненими партіями. Тому вибори потрібні. Питання лише в тому, щоб люди прийшли і проголосували.
Що б ви зробили для покращення врядування в Запоріжжі?
Найголовніше — це прозорість і підзвітність. Це те, де зараз найбільше маніпуляцій і підміни понять. Влада часто оголошує якісь заяви, але вони не відповідають реальній ситуації.
До речі, чи не варто повернути громадський бюджет або якісь такі проєкти, де б громада реально голосувала? Мене особисто турбує, коли визначають декілька людей, що нам потрібно. Рада відновлення, звісно, потреби вивчала, але насправді департаменти визначають якісь там точкові речі.
Ідея громадського бюджету і є ще такий шкільний громадський бюджет, це дуже гарні ідеї. Але ось минулий склад, ну вже кажемо “минулий”, тому що вже розпустили Громадську раду, зробив механізм недоступним, повністю закритим, і жодні громадські організації він не долучав. Ми, як “Хочу вчитись”, намагалися долучитися до шкільного громадського бюджету і пропонували свою допомогу, щоб залучити додаткові кошти, тому що їм не вистачало. Коли вони запровадили цей бюджет, не вистачало коштів на всі ці проєкти.
Нашою метою було те, щоб це були дійсно проєкти від школярів, а не від директорів шкіл. Щоб це було не так, що директори вирішують, куди йти грошам. Бо бувають випадки, коли це просто на латання дірок школи — наприклад, на вікна чи туалети.
Ми цей ризик озвучили, і пані Акула нас завірила, що так не буде. Вона запросила нас долучитися до координаційної ради цього проєкту. Ми подали наші пропозиції, що можемо долучити фінансування, допомогти. Але, як тільки ми це подали, пані Акула відповіла, що місця обмежені, і нас не можна долучати, що ми не потрібні.
Чи можливо зараз щось зробити, щоб шкільний громадський бюджет все-таки стартував? Мені здається, це актуально, оскільки діти можуть займатися чимось цікавим і суспільно корисним.
Якщо робити, то хоча б після Нового року, бо зараз процес йде у змішаному форматі. Але бюджет уже закладається, і треба починати планування. Зараз важливо забезпечити дієвість і ефективність у використанні ресурсів. Ми бачимо, що в багатьох випадках такого немає.
