Під час обговорення «Практики сталого розвитку громад Південного Сходу в умовах війни та зміни клімату» в рамках Конференції стійкості в Запоріжжі експерти поділилися практичними прикладами відновлення громад, обговорювали енергетичну стабільність, екологічну безпеку та механізми залучення мешканців до стратегічного планування.
Розвиток альтернативної енергетики та енергоменеджмент
Начальник відділу енергоменеджменту департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради Віктор Бондаренко у своєму виступі під час дискусії «Практики сталого розвитку громад Південного Сходу в умовах війни та зміни клімату» зосередився на темі енергетичної стійкості та сталого енергетичного розвитку Запоріжжя. Він підкреслив, що в умовах війни ефективність енергетичної системи напряму залежить від спроможностей громад.
Експерт поділився досвідом співпраці Запоріжжя з міжнародними фінансовими організаціями, зазначивши, що першим великим партнером міста став Європейський банк реконструкції та розвитку. Саме з ЄБРР було реалізовано проєкт модернізації систем водопостачання і водовідведення, який мав суттєве екологічне значення не лише для Запоріжжя, а й для міст нижче за течією Дніпра.
Окрему увагу Бондаренко приділив комплексній термомодернізації об’єктів бюджетної сфери. Він зазначив, що в Україні рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів у середньому значно перевищує європейські стандарти, тому модернізація бюджетних установ є актуальною. Запоріжжя увійшло до п’яти міст України, які першими долучилися до програми розвитку муніципальної інфраструктури Європейського інвестиційного банку.
«Середній рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів у нас перевищує європейські стандарти приблизно у 3,2 раза. За рахунок впровадження проєктів комплексної термомодернізації громади можуть економити від 47 до 53 відсотків – тобто щонайменше половину коштів, які раніше витрачалися на енергоресурси», – розповідає начальник відділу енергоменеджменту департаменту економічного розвитку Запорізької міської ради.
Ще одним важливим партнером міста він назвав Північну екологічну фінансову корпорацію (НЕФКО), за підтримки якої в Запоріжжі реалізується пілотний проєкт модернізації вуличного освітлення. Також Бондаренко відзначив роль проєктів міжнародної технічної допомоги, які стали основою для формування енергетичної стратегії міста та сигналом для міжнародних донорів про готовність громади до співпраці.
«Коли у громади є політична воля, чітка стратегія і досвід реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, міжнародні фінансові організації готові заходити в такі громади і підтримувати їхні ініціативи», – зазначає Бондаренко.
Щодо поточної енергетичної стійкості експерт повідомив, що місто вже реалізує комплекс практичних рішень. Зокрема, встановлюються 44 когенераційні газові установки загальною потужністю понад 100 МВт, які мають слугувати резервним джерелом електроенергії під час блекаутів і забезпечувати безперебійну роботу критичної інфраструктури. Паралельно розвивається сонячна генерація: з травня вже почали працювати п’ять сонячних електростанцій, що дозволило зекономити понад 1,7 млн грн бюджетних коштів, а до 2028 року планується обладнати ще близько 60 об’єктів. Окрім цього, місто використовує твердопаливні котли на біопаливі.
«Це резервні джерела у випадку блекаутів, стабілізація температури в системах опалення і можливість забезпечення електроенергією водоканалів та інших об’єктів критичної інфраструктури. Навіть невеликі проєкти, але впроваджені комплексно на декількох об’єктах, можуть давати доволі значну економію для бюджету громади», – підкреслює начальник відділу енергоменеджменту
Бондаренко наголосив, що енергетичні стратегії не можуть бути статичними документами й мають постійно переглядатися з урахуванням нових викликів та законодавчих вимог. За його словами, наявність муніципального енергетичного плану є обов’язковою умовою для залучення фінансування, а розвиток альтернативної енергетики та енергоменеджменту – ключовим елементом довгострокової стійкості громад.
ГІС у стратегічному плануванні
Директор громадської організації «Фонд розвитку Миколаєва» Михайло Золотухін у своєму виступі під час дискусії на тему практик сталого розвитку громад Південного Сходу наголосив, що питання екологічної безпеки неможливо вирішити без безпосередньої участі мешканців громад: «Головним ризиком розвитку громад є ігнорування людини. Тому мета наших проєктів – це формування зеленого порядку денного відновлення громад на основі механізмів демократії участі».
Експерт підкреслив, що механізмами демократії участі є громадські консультації та громадська експертиза: «Громадська консультація – це не формальність. За методологією Ради Європи ми фіксуємо думку кожного, а потім здійснюємо пріоритизацію проблем і потреб. У результаті ці пропозиції лягають в основу стратегій відновлення громад».
Окремо Михайло Золотухін зупинився на ролі громадської експертизи та стратегічної екологічної оцінки, яка є обов’язковою відповідно до законодавства та має враховуватися органами, що ухвалюють рішення.
«Громадська експертиза дає можливість систематизувати всі зібрані дані. Вона дозволяє аналізувати стратегічні документи й діючу політику одночасно, враховуючи думки мешканців кожного населеного пункту. Дуже важливо, щоб відповідальна громадськість і відповідальна влада оперували аргументами, які спираються на доказову базу», – зазначає директор ГО «Фонд розвитку Миколаєва».
Говорячи про практичний досвід, Золотухін навів приклади роботи з Шевченківською та Новоодеською громадами Миколаївської області. За його словами, ці громади опинилися в надзвичайно складних умовах, однак саме там вдалося інтегрувати екологічну складову в стратегічне планування.
Він також детально розповів про використання екологічних профілів – комплектів карт, які відображають стан біорізноманіття, водних ресурсів, ґрунтів і природоохоронних територій та стали основою для просторового розвитку громад.
«Це не просто красиві картинки. Карти показують реальний стан довкілля – де є ерозія ґрунтів, де можливе фермерство, де доцільна енергетика чи рекреація. Карти говорять правду, і саме вони допомагають громадам ухвалювати складні рішення», – наголошує Максим Золотухін.
Окрему увагу експерт приділив аналізу енергетичного потенціалу громад, зокрема даним щодо сонячної радіації та вітрових ресурсів, які використовуються як аргументи для інвестиційних рішень і довгострокового планування.
Підсумовуючи виступ, Золотухін наголосив на важливості поєднання науки, експертних знань і участі громадськості, а також на ролі міжрегіонального обміну досвідом у відновленні прифронтових і постраждалих територій.
Озеленення – ключ до збереження життя в містах і майбутнього наших дітей
Екологиня, кандидатка технічних наук і доцентка кафедри екології Чорноморського національного університету імені Петра Могили, менеджерка проєктів ГО «Кінбурн» Діана Крисінська у своєму виступі зосередилася на ролі молоді, громадянського суспільства та науки у формуванні кліматоорієнтованих рішень для міст.
«Будь-які рішення, що б ми не хотіли впроваджувати, не будуть нічого вартими, якщо ми не розумітимемо, для кого ми це робимо і не дослухатимемося до питань, проблем та думок громадськості. Для мене особисто наукові дослідження, робота з молоддю та громадська активність – це сенс мого теперішнього життя», – зазначає екологиня.
Темою свого виступу Діана Крисінська визначила кліматоорієнтовані підходи до догляду за зеленими насадженнями в містах, зокрема в Миколаєві. Вона окреслила глобальний контекст змін клімату, підкресливши, що сучасне потепління відрізняється швидкістю та масштабами, які раніше не фіксувалися в історії планети.
«Якщо подивитися на динаміку за останні 170 років, ми бачимо стрімке зростання температури планети. Так, в історії Землі вже були періоди потепління, але наш час відрізняється надзвичайно швидким підвищенням температури за дуже короткий проміжок часу. Те, що зараз відбувається з екосистемою – це результат людської діяльності, передусім використання викопних видів палива», – розповідає Діана Крисінська.
Екологиня звернула увагу на наукові дані та супутникові спостереження, які фіксують танення льодовиків, підняття рівня Світового океану, втрату біорізноманіття та дефіцит водних ресурсів. За її словами, ці процеси безпосередньо впливають і на Україну, яка вже стикається з критичними викликами у сфері водозабезпечення.
«Україна сьогодні посідає перше місце в Європі за рівнем вододефіциту. У містах кліматичні проблеми посилюються через тверді покриття та нестачу рослинності – різниця температур між асфальтом і ділянкою під деревом може сягати 20 градусів», – зазначає кандидатка технічних наук.
Як приклад локального прояву кліматичної кризи Діана Крисінська згадала Миколаїв, де з 1960 року середньорічна температура вже зросла більш ніж на 2 °C. Вона зазначила, що місто переживає тривалі періоди без опадів, критичне скорочення кількості снігу та деградацію зелених зон, що призводить до висихання дерев, пилових бур і втрати середовища існування для живих організмів.
Окреслюючи можливі рішення, експертка закликала відмовлятися від застарілих підходів у міському озелененні та адаптуватися до нових кліматичних умов на локальному рівні.
«Монокультурам, газонам та іншим застарілим рішенням у містах ми маємо сказати «дякуємо, прощавайте». Це не ті підходи, які можуть працювати в умовах кліматичної кризи. Оскільки на глобальному рівні країни-лідери не готові змінювати політику, ми повинні адаптуватися тут, на місцях», – наголошує Крисінська.
Вона навела приклади практик, які вже реалізуються в європейських містах, а також у Львові, Вінниці та Києві: проникні поверхні, системи збору дощової води, буферні смуги, вертикальне озеленення та інші рішення, що допомагають зменшувати перегрів міського простору та зберігати вологу.
Завершуючи виступ, Діана Крисінська наголосила на важливості формування активного громадянського суспільства та власної відповідальності за майбутнє міста: «Я не вважаю себе незламною людиною – я можу бути і зламною, і нестійкою. Але я знаю, що повинна щось робити, щоб військові, які повернуться з фронту, бачили Миколаїв не сірим і зламаним бетонним простором, а містом із зеленню, людьми, дітьми й життям».
Відновлення забруднених ґрунтів
Доцентка кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, співголова Національного екологічного центру в Миколаївській області Інна Тимченко, розповідаючи про практики сталого розвитку громад Південного Сходу в умовах війни та зміни клімату, зосередилася на проблемі забруднення ґрунтів та їх ремедіації в умовах війни.
«Я дуже рада сьогодні бути в Запоріжжі. Тут народилася моя мама, тут жила моя бабуся, і хоча їх уже немає, для мене цей приїзд дуже важливий. Свій виступ я хочу присвятити темі, з якою Миколаївська область гостро зіткнулася після деокупації частини територій у листопаді 2022 року, коли люди почали повертатися на землі, що тривалий час перебували під обстрілами або в сірій зоні», – зазначає Інна Тимченко.
Під час роботи з громадами команда, до якої входить експертка, найчастіше стикалася з двома ключовими запитами – безпекою питного водопостачання та безпекою ґрунтів. Вона наголосила, що ці питання тісно пов’язані між собою, адже Миколаївська область є аграрною і водночас належить до регіонів із дефіцитом підземних вод низької якості.
«70% території Миколаївської області – це сільськогосподарські угіддя, і водночас наша область є однією з найменш забезпечених якісними підземними водами. Якщо ми вже сьогодні не почнемо системно займатися відновленням ґрунтів, це я дуже швидко стане проблемою забруднення підземних вод, які є основним джерелом водопостачання для більшості громад», – наголошує доцентка кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремо Інна Тимченко окреслила ключові виклики, з якими стикаються фахівці. Серед них – відсутність довоєнних даних про стан ґрунтів, що суттєво ускладнює як наукову оцінку наслідків війни, так і доведення фактів екоциду, а також ризик наявності невідомих забруднювачів.
«Методики оцінки наслідків розроблені, але довести, що конкретне забруднення спричинене саме війною, надзвичайно складно. До того ж ми можемо мати справу з речовинами, про які просто не знаємо: ще до війни були випадки, коли аналізи не показували критичних концентрацій, але фахівці, які працювали з ґрунтами, зазнавали отруєння», – зазначає Інна Тимченко.
Вона також звернула увагу на нестачу інструментальної бази та перевантаженість небагатьох сертифікованих лабораторій, здатних проводити детальні аналізи ґрунтів у прифронтових регіонах, а також на складну комунікацію з аграріями, які не завжди готові визнавати проблему забруднення без чітких механізмів підтримки.
Говорячи про результати досліджень у Миколаєві та громадах, Інна Тимченко повідомила про перевищення фонових концентрацій важких металів, характерних для зон бойових дій. Особливу увагу вона приділила арсену – рухливій речовині, надзвичайно небезпечній для здоров’я людини.
«Він швидко потрапляє в організм людини і має канцерогенний характер. У низці громад ми фіксуємо перевищення фонових концентрацій у шість-сім разів, а в окремих випадках арсен виявляється навіть у підземних водах. Це означає, що проблема ґрунтів напряму перетворюється на проблему здоров’я людей», – наголошує екологиня.
Науковиця наголосила, що ремедіація ґрунтів є довготривалим процесом, навівши приклад Чехії, де досі ліквідовують наслідки Другої світової війни, і підкреслила: універсальних швидких рішень наразі не існує.
Окремий блок виступу Інна Тимченко присвятила роботі з молоддю. Вона розповіла про команду школярів – учасників гуртка «Юні екологи», яких залучають до досліджень, аналізу міських парків та розробки рішень для плану адаптації Миколаєва до змін клімату. За її словами, саме голос дітей виявився особливо переконливим у діалозі з міською владою.
Публікацію підготовлено в межах проєкту «Міжрегіональна Конференція стійкості «Незламний Південний Схід»», що є частиною проєкту «Імпульс» і реалізується ГО «Екосенс». Проєкт «Імпульс» реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Текст – Анастасія Заводюк, Андрій Вавілов, фото – ГО «Екосенс»
