Війна несе з собою страждання, зневіру та горе, що неминуче впливає на всіх людей у суспільстві. Однією з найважливіших інституцій для об’єднання та підтримки є церква. Про це ми говорили з Тетяною Ярмохіною, уповноваженою секретаркою Духовної ради християнських церков Запорізької області
– Яка роль церкви під час війни?
– У людини під час війни виникає багато питань: «Де Бог? Куди він дивиться?». Бог усе бачить. Повстали сили зла, а Україна бореться за добро на стороні світла за весь світ. Церкви теж допомагають військовим, і в першу чергу – молитвами. Ми збираємо дитячі малюнки, які сприймають як обереги, щоб кулі минули – це моральна допомога. Душпастирська робота – одна з основних для нас. Ми служимо вже 23 роки, з них 13 років людям з інвалідністю. Тепер, під час війни активізували роботу, створили клуби по інтересах, для спілкування за підтримки Української освітньої платформи та Danish Church. До церкви стали приходити багато людей з інвалідністю, причому ментальною, перестали боятися.
– В Україні потрібно розвивати повагу до військових, до людей з інвалідністю, до літніх людей. Як це можна зробити?
– Недавно ми провели круглий стіл «Безбар’єрність у дії» з Запорізькою обласною військовою адміністрацією, тому що після деокупації та відновлення разом будуть працювати органи влади, освіти, церкви, можливо, в одному вцілілому приміщенні. І тут важлива кроссекторальна взаємодія. Адже саме церкви багато вивозили людей з інвалідністю з окупованих чи постраждалих територій. Церкви годували поранених у військовому госпіталі. Церкви створювали перші шелтери, приймали переселенців. Перші місяці ми взагалі годували людей, які цього потребували. Розуміємо, що суспільство, бізнес, влада мають співпрацювати на благо країни.
– Що таке безбар’єрність у вашому розумінні?
– Відбудова за принципами безбар’єрності – це не просто фізична доступність для людей (ті ж пандуси, туалети). На першому місці – прийняття людьми один одного. Наприклад, коли ми запрошували людей з ментальною інвалідністю разом пити чай, дехто навіть з релігійних людей не був готовим до прийняття цих людей через видимі фізіологічні вади. Взагалі їжа в нас була постійно при Церкві як спосіб підтримки та турботи, організація місця для спілкування. Зараз люди з ментальною інвалідністю вже звикли до спілкування, не просять відсадити їх за окремий стіл. Вони прийняті як рівні. Діти при церкві взагалі ставляться до людей з ментальною інвалідністю, як до звичайних. А виявилося, вони мають свої таланти: печуть печиво, проводять майстер-класи. Військові ветерани теж не всі будуть з протезами чи на колясках, будуть і з іншими обмеженнями. Суспільство має навчитися їх сприймати адекватно.
– Що Церква пропонує для літніх людей, окрім гуманітарної допомоги?
– Клуб «Точка опори» для людей 70+ із скандинавської ходьби дає їм можливість не лише фізичного розвитку, але й спілкування, якого їм так не вистачає. Люди цінують, що ми їх підтримуємо морально. Під час війни стало більше відвідувачів Церков. І не лише нашої. Ми сіємо слово Боже, говоримо про Євангеліє, Ісуса Христа – люди слухають. А що відбувається всередині, то лишається між людиною і Богом. Віра дає надію і консолідацію. Нещодавно на семінарі у Львові «Долаючи лихо» були 32 представники церков, ми разом вчилися підтримувати людей у травматичних обставинах. Адже потреба №1 людини – це дружня спільнота.
– Ви берете участь як представниця громадського сектору в підготовці програми поетапного зменшення викидів, яка розробляється Запорізькою міською радою. Як відбувається підготовка програми?
– Робота йде. Не так швидко як це потрібно, але маємо зрушення. Зараз ми вперше в Україні, проводимо громадські слухання з приводу отримання нових дозволів на викиди заводу «Дніпроспецсталь». Зараз напрацювали новий механізм, а саме за підтримки ЗОВА вперше висунули умови “Дніпроспесцсталі”. Зокрема, запропонували керівництву додати нову умову в дозвіл щодо обов’язкового виконання заходів місцевих і регіональних природоохоронних програм, які будуть діяти в період дії дозволу. Відбулася запекла дискусія. Було запропоновано обмежити термін виконання раніше запланованого заходу з очистки вихідних газів від електропечей до 2 років. Зобов’язали підприємство встановити пости автоматичного моніторингу на межі санітарно-захисної зони, встановити системи автоматичного контролю на основних джерелах викидів та інше. Ті вимоги, які були озвучені ПРАТ «Дніпроспецсталь», будуть стосуватись і інших промислових підприємств Запорізької області. Вважаю, що післявоєнне відновлення має принести чисте довкілля для запоріжців.
– Що вас особисто відновлює? Знаю, що ви навіть жили більше року при церкві, щоб бути поруч з людьми, яким допомагаєте. Крім церковної діяльності, ведете активну громадську роботу.
– Коло друзів. Молитва. Спілкування з гарними людьми. Раз на тиждень намагаємося вибратися з чоловіком на природу, до річки. Іноді люблю відвідати кав’ярню. Сходити у філармонію.
_____________________________________________________________________________________________________________
Інтерв’ю підготовлене в рамках проекту «Рада відновлення як інструмент залучення громадськості до формування екосистеми сталості, стійкості та демократії в Запорізькій області», який виконує Громадська організація Екосенс завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії.