Про блакитно-зелену інфраструктуру як основу відновлення Запоріжжя ми почали говорити в попередньому матеріалі. Але стратегічна мережа парків, річкових берегів і зелених коридорів починається з маленьких, «щоденних» просторів – дворів, скверів і шкільних подвір’їв. Це місця, які можуть працювати не лише для охорони природи, а й для психологічної реабілітації, підтримки здоров’я та соціальної згуртованості.
Однією з доступних ідей, що не потребують великих бюджетів, є гарденотерапія та створення «диких садів» у міському середовищі.
Гарденотерапія: простір для зцілення
Наталя Дерев’янко
Запорізькі сквери, вулиці і двори, подвір’я закладів освіти можуть бути просторами психологічного відновлення. За даними досліджень, які оприлюднив Гарвардський університет, навіть 20 хвилин у зеленому просторі знижують рівень кортизолу (гормону стресу) та покращують настрій. Для українців це має особливу цінність під час війни: озеленені території стають «острівцями безпеки» та місцями, де можна перевести дух, відновити сили й повернути відчуття контролю.
«Один з сучасних напрямів оздоровлення та реабілітації, що базується на догляді за рослинами та створенні зеленого середовища – гарденотерапія. В міських умовах, зокрема в Запоріжжі, вона набуває особливого значення, бо поєднує в собі турботу про власне здоров’я, покращення психологічного стану та озеленення середовища, яке часто потерпає від надлишку бетону й нестачі зелених зон», – пояснює кандидатка сільськогосподарських наук, доцентка Хортицької національної академії, експертка з гарденотерапії Наталя Дерев’янко.
Серед переваг гарденотерапії в міських умовах варто відзначити її позитивний вплив на психоемоційний стан, зниження рівня стресу та тривожності, розвиток уважності й відповідальності. Вона сприяє соціалізації, бо може об’єднувати містян/ок у спільних проєктах з озеленення дворів або парків. Також зелені насадження покращують мікроклімат міста, зменшують кількість пилу та прикрашають середовище.
Садотерапія по-британськи та по-запорізьки
В містах Європи набувають популярності тенденції збереження «дикої» природи. Зокрема в Великій Британії існують практики, які ми можемо впроваджувати вже зараз, бо вони не потребують великих бюджетних вкладень і людських ресурсів комунальних підприємств. Радниця ГО «Екосенс» Вікторія Сокіл, яка досліджує британські практики садотерапії для впровадження в Україні, розповідає:
Вікторія Сокіл вивчає будиночок для комах (Англія)
«Пряні трави та пахучі дикі квіти на кожному кроці. Ромашку, маки, васильки як різнотрав’я не косять, а сіють спеціально. В садах і на клумбах, вздовж трас, на кругових перехрестях і розв’язках, які в Англії, здається, на кожному кроці, а також на власних ділянках. Широко розповсюджені будиночки для комах, годівнички для птахів. І це не просто модний тренд в дизайні, а філософія життя, що відображає глибокі екологічні, психологічні та соціальні зміни в свідомості англійців. Це прагнення до гармонії з природою, повернення до автентичності та створення стійких екосистем».
Йдеться не про «неохайність», а про нову норму, що поєднує екологію і психологію. Дикий, або «некерований», сад знижує тепловий стрес і потребу в поливі (стійкі види, мульча, затримання вологи),; збагачує кормову базу для запилювачів і птахів,; збільшує біорізноманіття на одиницю площі,; формує сенсорні сценарії відновлення для людини.
Її спостереження надзвичайно практичні для запорізьких дворів, парків/скверів, закладів освіти: в екологічному аспекті це збереження біорізноманіття та повернення до природи, в психологічному – догляд за «диким садом» знижує стрес, допомагає розвинути терпіння та прийняття і сприяє відновленню глибокого зв’язку з природою, а в естетичному – це відхід від жорстких ліній і контролю до більш вільних, динамічних форм, які змінюються протягом сезонів.
«Така естетика відгукується на сучасне прагнення до автентичності та відмови від штучних стандартів, допомагає глибше зрозуміти власне себе як людину», – каже Вікторія Сокіл.
Зробити зони «дикого саду» нескладно, головне мати бажання та інструменти і любити природу. А матеріали – всі рослини, що ростуть поруч із нами. До того ж, процес може мати ще одну функцію: об’єднуючу. Створення дикого саду та догляд за ним допоможе знайти однодумців і, можливо, навіть друзів. Тобто, матиме й соціальний аспект, що після тривалого карантину та під час війни потрібен запоріжцям.
Що посадити?
Для нашого обласного центру з теплим і посушливим кліматом і великою кількістю сонячних днів Наталя Дерев’янко радить обирати культури, що добре витримують спеку та нестачу вологи:
«На прибудинкових територіях і в парках варто висаджувати посухостійкі декоративні рослини – лаванду, шавлію, барбарис, ялівець, туї, які не потребують надмірного догляду та одночасно прикрашають простір».
Втім, сам процес догляду за зеленими насадженнями в місті може бути різним за складністю. Озеленення клумб або контейнерних садів у дворі потребує регулярного поливу, прополювання та підживлення, тобто більшої відповідальності. Найскладнішим є створення громадських садів або невеликих городів на відкритому ґрунті: тут потрібна організована робота кількох людей і системний догляд. Крім того, в Запоріжжі актуальною є проблема посухи та нестачі води, тому регулярний полив стає обов’язковою умовою успішного вирощування рослин.
Слід також пам’ятати про безпеку: не обирати високі густі кущі для висадки в місцях, де потрібна видимість.
Це приклади лише двох напрямків, які в Запоріжжі цілком реальні як у домашніх, так і в громадських просторах – гарденотерапії та дикого саду. Вони поєднують естетику, користь для здоров’я та екологічну цінність, а їх складність можна обирати залежно від можливостей і бажань людини. Але навіть маленький дикий сад біля вашого дому – це крок до великої зеленої стратегії міста. Почнімо з того, що можемо зробити вже сьогодні.
Практичний чекліст для жителів
Часто люди не знають, з чого почати. То як можна створити «міський дикий куточок» навіть без великих ресурсів? Пропонуємо покрокову інструкцію створення дикого саду власними руками.
Крок 1. Вибір місця і розуміння простору
- Оцініть ділянку: розмір, освітлення, вологість, ґрунт. Навіть 2-3 м² можуть стати міні-осередком біорізноманіття.
- Врахуйте безпеку та контекст: уникати зон з інтенсивним рухом, у дворах багатоповерхівок – не перекривати огляд для безпеки, забезпечити зручний підхід для догляду та поливу.
Порада експерта: природний ухил ділянки допоможе зберігати вологу та регулювати стік води.
Крок 2. Вивчення умов і підбір рослин
- Визначте тип ґрунту: піщаний, суглинковий, глинистий. Це вплине на вибір видів рослин саме для цієї ділянки.
- Оберіть місцеві, посухостійкі рослини, адаптовані до клімату, з огляду на відведену ділянку. Це можуть бути, наприклад, трави та квіти (шавлія, чебрець, лаванда, васильки, маки, ромашка), чагарники (барбарис, спірея, глід тощо) та/або дерева (ялівець, берест, клен татарський).
Важливо: уникати інвазійних видів, які можуть витіснити місцеву флору (наприклад, золотарник канадський).
Крок 3. Планування структури саду
- Створіть зонування, де дика зона з мінімальним втручанням і природним різнотрав’ям змінюватиметься перехідною зоною (часткове впорядкування: мульча, каміння, невеликий ставок абощо). А перехідна зона межуватиме з соціальною, де проходитимуть доріжки, розмістяться лавочки та урна, місця для спостереження за природою.
- Спроєктуйте сенсорні точки: рослини з різними текстурами, запахами та кольорами для гарденотерапії.
- Можете встановити баки для збору дощової води, розмалювавши чи прикрасивши їх, щоб вони вписались у ваш сад.
Порада від ландшафтного дизайнера: розташовуйте вищі рослини з півночі, а нижчі – з півдня, щоб не створювати зайвої тіні.
Крок 4. Підготовка ґрунту та основи
- Приберіть сміття, будівельні залишки, але залиште природні матеріали (каміння, гілки, опале листя);
- проведіть аерацію ґрунту – проколювання або розпушування для кращої циркуляції води та повітря;
- якщо ґрунт виснажений – внесіть органічну мульчу чи компост.
Важливо! Не використовуйте хімічні добрива – вони шкодять комахам-запилювачам і ґрунтовим мікроорганізмам.
Крок 5. Посів і висадка рослин
- Створіть природний вигляд: висівайте насіння нерівномірно, групами; комбінуйте квітучі рослини, трави та чагарники для різноманіття.
- Використовуйте мульчу для збереження вологи та зниження росту бур’янів.
- Залиште ділянки з опалим листям – це прихисток для комах та їжаків.
Крок 6. Створення умов для фауни
- Встановіть годівнички для птахів і будиночки для комах (інсектарії);
- додайте невеликі водоймища чи поїлки – вони важливі для птахів і запилювачів;
- залиште частину гілок і пеньків – це природні укриття для комах і дрібних тварин.
Крок 7. Догляд і спостереження
- Мінімальне втручання: не косіть траву повністю, а тільки формувальні доріжки.
- Поливайте лише в посушливі періоди, дуже добре – використовувати зібрану дощову воду.
- Раз на місяць оглядайте сад: прибирайте сміття, але залишайте природні матеріали.
- Спостерігайте за змінами – це допоможе зрозуміти, які види прижилися найкраще.
Крок 8. Соціальний аспект і залучення громади
- Можна залучити сусідів або колег до догляду, розподіливши завдання між учасниками.
- Таблички з описом привернуть увагу і дозволять уникнути шкідливих втручань від сторонніх.
- Проводьте освітні зустрічі – розповідайте про користь дикої природи для міста.
- Можна створити групу в соцмережах для обміну досвідом і фото спостережень: спільний догляд допомагає зменшити навантаження та формує спільноту однодумців.
Крок 9. Масштабування і сталий розвиток (на бажання)
- Почніть із маленької ділянки, поступово розширюючи площу.
- Залучайте місцеву владу та ГО для підтримки.
- Поширюйте досвід через майстер-класи та публікації.
Пам’ятайте: дикий сад – це не хаос, а виважена екосистема, яка допомагає місту адаптуватися до кліматичних змін, зберігати біорізноманіття та підтримувати психічне здоров’я людей. Навіть кілька квадратних метрів, створених за цим принципом, можуть стати точкою відновлення – для природи й для людини.
Публікація підготовлена ГО «Екосенс» в рамках інституційної підтримки за підтримки Prague Civil Society Centre.
